Майдан 18-20 лютого 2014 – ЗЛОЧИН і КАРА.
ЗЛОЧИН:
Безпосередньо під час боїв на Майдані 18-20 лютого 2014 загинуло 78 майданівців, ще близько півтора десятка загинули пізніше чи померли від отриманих поранень. Точна загальна кількість вбитих під час Революції гідності досі невідома.
Загалом поранено близько 800 людей, з них 150 важких.
КАРА:
Станом на сьогодні, реально покарані за злочини проти Майдану (сидять у в'язниці) лише громадянин Азербайджану “тітушка” Азіз Тагіров і “тітушковод” Юрій Крисін. ВСЕ.
А. Тагіров відбуває 4 роки за напад на Автомайдан на Петрівці, викрадення і катування людини.
Ю. Крисіна посадили на 5 років (лише завдяки великому тиску громадськості) за напад і співучасть у вбивстві В. Веремія.
Ще декілька “тітушок” відбули певні терміни в сізо і вийшли на волю чи продовжують там сидіти, очікуючи на вирок.
За розстріл 20 лютого сидять в сізо на час суду вбивці з “чорної спецроти” беркуту - П. Аброськін, С. Зінченко, А. Маринченко, С. Тамтура та екс-заступник командира київського беркуту О. Янішевський.
За вбивство Олександра Храпаченка в сізо сидить снайпер “Омеги” Д. Хміль.
За організацію “зачистки” Майдану в сізо знаходиться екс-начальник СБУ м. Києва та області генерал О. Щеголєв.
Також в сізо знаходиться командир роти харківського беркуту В. Шаповалов, звинувачений у вбивствах майданівців 18 лютого.
Ось і все РЕАЛЬНЕ покарання винних у злочинах проти майданівців за ці 5 років. (с) | ||
Медики Майдану.
Історія медика-волонтера Андрія Кухаря Andrij Levovuch Kyk (псевдо Кук), лікаря-стоматолога зі Львова, одного із медиків Майдану нагородженого орденом "За мужність" . Він був одним із тих відчайдушних сміливців, які рятували життя побратимів під кулями беркуту на Інститутській 20 лютого. | ||
"Чорний четвер" на Майдані. Фото Jakub Szymczuk
Історія і фото безпосереднього свідка подій 20 лютого на Майдані - фотографа польського видання "Go?? Niedzielny" Якуба Шимчака. Якуб був на Майдані двічі - вперше 11 - 17 лютого. Вдруге він приїхав до Києва на наступний день після початку заворушень - 19 лютого. 20 лютого, в «чорний четвер», він провів на Інститутській, роблячи фоторепортаж з передової. | ||
Польський кореспондент каналу "Telewizja Republika" Bartlomiej Maslankiewicz веде репортаж з передової боїв на вулиці Інститутської 20 лютого 2014 року.
2:32 - неопізнаний поранений, до нього підбігають інші хлопці, у червоній куртці Денис Поліщук (з 3:18), якого зараз несправедливо звинувачують у вбивстві Бузини. Поруч - Орест Квач, який героїчно загинув в бою під Лутугіно...
7:00 - в кадрі з'являється Олександр Храпаченко. Він загине зовсім скоро на першій барикаді нагорі Інститутської.
7:34 - з мегафоном Василь Галамай. За кілька хвилин його буде тяжко поранено. Зліва від Василя тримає фрагмент якогось авто Герой Небесної Сотні Йосиф Шилінг.
Далі кореспондент повертається до Жовтневого. Там майданівці знаходять і полонять полковника ВВ, який, зірвавши свої погони, заховався під купою одягу та сміття.Кілька хлопців залізли на дах Жовтневого палацу. Панорама Майдану.
| Історія Катерини Кобко, 18 лютого, пекло на верхніх барикадах.
"...Меня тоже попробовали вытащить, однако нога под телами людей сильно завернулась, и, осознавая это, я кричала, чтобы снимали сначала верхних. Кричала, пока вдруг не заметила, лежа на земле спиной, глазами вверх, что вытягивать перестали. Начали добивать дубинками. Били по головам, хребтам и рукам, куда дотягивались. Я лежала в самом низу, подтягивалась на руках, плюхалась обратно в грязь спиной, крутила головой, силясь понять, что происходит. " | |
Кіборг-майданівець Андрій Серганчук з Волині.
"...Я бачив, як беркути попереду стріляли в нас, як вони клали свої калаші на барикаду і валили просто в наш бік. Він побаченого там мені стало дуже погано можливо я навіть втратив свідомість, бо просто не пам’ятаю, що було далі. Отямився від того, що який старший чоловік, здається афганець з чорним від диму лицем, таким що лише одні очі світилися, почав мене штурхати, говорив щось про те, що це війна і революція, що революцій без крові не буває. Я дуже вдячний йому за те, що він мене тоді привів до тями." (с) | Спогади про 18 лютого Маргарити Мудрик:
"Среди тысячей ублюдков в серо-синей форме были и Люди.Некоторым я обязана жизнью - двое беркутовцев вытянули меня из смертельного завала людей в баррикаде на Институтской... Мы лежали друг на друге в узеньком проходе возле метро. Никто не мог подняться. Мы орали, барахтались и плакали. Гранаты взрывались под носом, под весом друг-друга ломались кости и сжимались легкие , дышать было уже нечем. У одного пожилого мужчины остановилось сердце и он , уже бездыханный, лежал прямо на моей спине. Это был конец. Я закрыла глаза и совсем сдалась. И тут сильные руки резким движением вытянули меня из живой трясины." (с) | Іван Гранаткін, медик-волонтер, відомий за фото, де його бинтує беркутівець у формі медика.
"Я розумів що мене зараз заберуть в автозак, та спробував знайти когось щоб щось пояснити... але вони всі від мене шарахались, так і вийшов звідти, досі вважаю це дивом. Медик той з Львівського беркута. Не знаю як до цього відноситись - спочатку тебе та дружину намагаються вбити, потім б'ють, а потім надають допомогу перев'язуючи бинтом...
Людей біля метро тоді бив Дніпропетровський беркут та ще хтось, Львів потім підійшов (але Львів "проявив" себе в Маріїнському). Взагалі нормальних там не було, просто Західних деякий час тримали під ВР як "неблагонадійних", та потім всі себе проявили..." (с) |
Історія і фото про 18 лютого, зроблені американцем Mark Estabrook на барикаді по вул. Грушевського перед і під час штурму Беркуту. Важливі фото Беркутів зі зброєю.
«…Під час чергового маневру навколо мене, один з Беркутів прицілився в одного з моїх захисників і вистрілив йому в спину. Я не просто покладаюся на мою пам'ять або спогади - це є на одній з моїх фотографій. Ви можете побачити цей момент застиглий в часі. Навіть можна побачити гільзу, що відлітає від напівавтоматичного пістолета. По суті, він прийняв мою кулю, поки міліція записувала злочин на відео. Я не знаю, як його звуть, і я не знаю, чи він вижив. Непросто думати про нього, і поки я живий, я ніколи його не забуду.» (с) | 18 лютого. Реконструкція страшних подій, що сталися під час останньої атаки "Беркуту" на вул. Інститутській, коли люди, тікаючи на Майдан, потрапили у жахливу пастку, завал у вузькому проході на верхніх барикадах. Історія учасника подій, декілька відео. "... в этот момент в это место в баррикаде на большой скорости влетел серый КрАЗ водомёт, люди лежащие в давке закричали от ужаса и отчаянья, КрАЗ отъехал немного назад и опять с разгона въехал в баррикаду, сразу через баррикаду начали перепрыгивать твари в тёмно-синей униформе с белыми светоотражающими полосками на рукавах и с резиновыми дубинками в руках, которые минуя немногих защитников баррикады которые готовы были дать отпор, начали избивать людей лежащих в давке, удары наносили по головам держа дубинку двумя руками (в течении месяца после этих событий мне снился один и тот-же сон, водомёт влетающий в баррикаду и нелюди избивающие беспомощных людей лежащих штабелями друг на друге). Им кричали, что они бьют трупы, и чтобы они остановились, но бесполезно..." (с) | |
Троє полеглих героїв Небесної сотні у відеофрагменті французького телекеналу BFVTV, ранок 20 лютого.
14-а секунда: чуємо чіткий звук пострілу і видно як падає чоловік, каска з голови відлітає і котиться по бруківці. Його пробує відтягнути побратим, але струмінь води з водомету не дає цього зробити. Той самий струмінь підкидає тіло вбитого майданівця, вибиває з його рук біту…
Це один з перших вбитих того дня – Богдан Вайда з Львівщини.
20-а секунда: у відчаї свій щит кидає в бік водомета Іван Пантелєєв. За ним біжить і намагається вдарити кийком беркутівець.
Івану лишилося жити трошки більше години, він був поранений сім разів, виносив багатьох побратимів і загинув на тротуарі біля готелю «Україна».
30-а секунда: в кадрі з'являється Микола Паньків, у камуфляжі та зеленому металевому шоломі. Чоловік питає: «Бл@ь, де коктейлі? Де коктейлі!?»
Микола також загине на самій передовій біля готелю «Україна»…
Фрагменти цих кадрів, зокрема як водомет збиває із бруківки тіло Богдана Вайди | Атмосферне відео ночі з 18-го на 19 лютого. Ще цілий Будинок Профспілок, у багаття летять шини, звідкись нанесені віконні рами. Попереду страшна ніч, пожежа в Профспілках, жахливі вибухи гранат, багато смертей і крові. Під ранок вже майже нічого буде кидати у вогонь, який підтримували усю ніч усим, чим тільки можна - навіть одягом і ковдрами, бо полум'я було тоді нашим щитом... Можливо, когось з хлопців на відео буде поранено вже за кілька годин. А поки що - усі співають гімн України і готуються.
Страшна ніч попереду... | |
Ніч штурму Майдану.
Беркутня використовувала якісь нові, дуже потужні гранати з запалювальною дією ( хоча не можна відкинути і можливість вибуху потужної гранати серед "коктейлів"). Людина починає горіти після вибуху, хлопці поруч намагаються загасити палаючий одяг...
Усе відбувається на фоні проникливого виконання Гімну України!
Слава нашим Героям! | ||
Важливе повне відео з камери спостереження прориву барикад на вул. Грушевського 18 лютого.
Відступ майданівців. Відчайдушні бійці, що прикривають відхід коктейлями.
З 4хв. - ввшники б'ють вже лежачих майданівців.
З 5.48 - поранення ввшника в проході барикад.
Саме завдяки таким сміливцям вдалося сповільнити ворожу навалу і не допустити масованого штурму і розгону Майдану "сходу". | ||
Ніч і день 20 лютого 2014р.
Новий раніше непублікований фотоальбом з вирішального дня боротьби Майдану 20 лютого. Фото розміщені в хронологічному порядку, починаючи з третьої години ночі і фактично до останніх полеглих того дня.
Автор - фотограф Agence France-Presse (AFP) Дмитрий Серебряков | Інтерв'ю з адвокатом родин Небесної Сотні Євгенією Закревською: "На данный момент известно, что 45 человек были убиты выстрелами со стороны позиций “Беркута”. Так что все эти рассказы о том, что людей расстреляли неизвестные снайперы или что Майдан “расстрелял себя сам” - неправда. Сегодня можно точно утверждать, что почти все убитые на Институтской были убиты из сектора спецроты “Беркута”. | |
Фото від знаменитого тепер екстремала Мустанга (того самого, що розфарбував у синьожовтий колір зірку на московській багатоповерхівці), який 20 лютого був в епіцентрі усіх трагічних подій. Значною мірою завдяки його фото та відео нам вдалося встановити обставини та місце загибелі кількох Героїв.
| ||
Важливе, раніше ще не публіковане нами відео у високій якості рострілу майданівців 20 лютого, зняте бельгійським журналістом Patrick Van Gompel з балкону готелю "Україна".
Переглядаючи відео, вчергове постає питання: при такій кількості відеоматеріалів, які чітко вказують на позиції тих, хто стріляв, коли будуть реальні результати, а не імітація слідства? До якої річниці розстрілу Майдану ми побачимо перших убивць за гратами і чи буде політична воля покарати тих, хто давав наказ і безпосередньо розстрілював беззбройних Героїв? | ||
Маловідоме моторошне відео з 18 лютого, зняте у проході до одного з будинків на Інститутській навпроти Нацбанку. Люди заховались там від озвірілих беркутівців, коли почалась зачистка. Туди ж приводили поранених, яких вдалося визволити і врятувати.
Максим - один з медиків-волонтерів Червоного Хреста, який був тоді там і є на цьому відео, згадує:
- " Цих добитих людей нам і зносили. Там страшні рани були. Різані і скальповані, голова в основному. Багато струсів було. Бо літні чоловіки... Блювали вони...вибач...
Це тоді, коли беркут уже був біля метро Хрещатик, а ми вже перебинтованих почали віддавати швидким... А потім коли віддали кого могла забрати швидка ми пішли на Інституську. А Катя лишилась з частиною у підїзді. Вони зачинились зсередини. Що могли то зробили... " | ||
Несправедливо звинувачений у вбивстві Бузини майданівець Денис Поліщук на фото на передовій боїв 20 лютого 2014року! Дениса впізнала його дівчина на одній з фотографій на нашій сторінці, сьогодні знайшли ще одну.
Вбивці на волі, патріоти в тюрмі!?
Слава Героям Майдану! | ||
Голос Українського Донбасу - Герой Небесної Сотні Іван Пантелєєв: "Донбасс одумайся." Пророчі слова, написані вісім років назад...
Лёд затрещал на водах Днепра,
Что происходит, что за беда,
А то, что Донбасс сходит с ума,
Хотят Украину делить пополам.
Донбасс вдруг решил от нее отделиться,
Стать сам по себе со своею столицей,
А то еще хуже к России присоединиться,
Черт знает что, на востоке творится.
Какие-то твари ведут пропаганду,
Что все кто на правом берегу - эта банда,
И травят народ они друг на друга,
Народ же обычный им верит падлюкам,
Что вот, мол, бандеры, быдло вонючее,
Придут сюда, и вас всех замочат.
И это меня всего больше тревожит,
Не верьте ради Христа этим рожам.
Донбасс одумайся у нас одна страна,
Донбасс одумайся у нас одна весна,
Донбасс одумайся ведь мы братья все,
В своей Украине, на своей земле... | ||
Ильдар Дадин: "...когда беркутовцы погнали нас в третий раз и в какой-то момент настигли последних, то та часть, которую догнали начала драться и кто-то другие из наших отступавших тоже остановились и также схлестнулись с беркутовцами. И в этот момент как мне показалось кто-то из афганцев крикнул: "Куда вы бежите? Остановитесь! Смотрите - беркутовцы дрогнули!" ...если бы у нас была хоть какая-то более менее настоящая дисциплина, а не полная расхлябанность при более показушных тренировках, то так как нас на этом направлении поначалу было раза в три больше противостоявших нам беркутовцев, то несмотря на всю их подготовку и экипировку, я уверен, что мы смяли бы их подчистую" (с) | Добра фотогалерея з 18-20 лютого у хорошій якості.
Коментар до заголовного фото від Тарас Гаталяк: "Справа на фотографії Андрій Юрга, мій друг із Львова. Ми разом із ним вивозили тіла загиблих у Михайлівський собор, а звідти у морг. Андрій надзвичайно багато допоміг на Майдані, надавав автобуси та організовував квартири. На жаль, Андрія вже не має серед нас. Він загинув в зоні дій терористичних організацій ДНР ЛНР, в Пісках. Дуже важко дивитись ці фотографії"... | |
Пронизлива розповідь медика-волонтера Всеволода Стеблюка про 20 лютого...
- "З світанком ми встали в новій країні. ЦЕ був початок. Це була надія! Ми казали: ось вона плата за незалежність. Але ціна поки що зростає. Але якщо після 10 грудня я зрозумів: нас не злякати, після 19 січня - нас не зупинити, то після 20 лютого я зрозумів: Ми не пробачимо! НІколи! НІкому! НІкому з тих хто бвивав нас на Майдані. Нікому, хто вбиває нас, вбиває наше майбутнє, нищить нашу націю у цій "гібридній війні"! Нікому, хто нас зраджує! | ||
На фото у цьому альбомі Микола Василечко багато постраждалих 18-20 лютого людей. Прохання допомогти опізнати тих, про долю кого ще невідомо. Не забуваймо того, через що ми пройшли. Про нелюдську жорстокість, на яку виявились здатними так звані "правоохоронці", і за яку ще ЖОДЕН не покараний. І не пробачаймо... Непокаране зло зростає і обов'язково повертається. | Поле бою - Майдан. 19-20 лютого. (Фото Sessini Jеrоme)
Фото французького фотографа з Майдану за 19 і 20 лютого. Деякі фото Жерома вже публікувались на нашій сторінці, декого вдалося опізнати. Велике прохання, якщо впізнаєте когось із людей на фото пишіть, будь-ласка, в коментах. Це дуже важливо як для родичів вбитих, поранених і їх рятівників, побратимів і просто небайдужих. | "Расстрел Небесной Сотни. Версия "Цензор.нет".
Когда какие-то выводы сделает следствие - неизвестно. На основании данных источников "Цензор.НЕТ" сделаю свое личное заключение: большинство убийств 20 февраля совершила группа спецназовцев "черной роты" киевского "Бекрута" под командованием командира роты Дмитрия Садовника. Это была особая рота - со специальной антитеррористической подготовкой, которая выполняла прямые команды начальника "Беркута" Киева Кусюка... |
Серед безлічі поранених 20 лютого на Майдані був і медик-волонтер Roman Kotliarevskyi. Обов'язково прочитайте статтю про цю ЛЮДИНУ. 18 лютого в бригаді парамедиків Червоного Хреста Роман цілий день надавав допомогу під час зіткнень в урядовому кварталі. 20 лютого виносив поранених з-під обстрілу. Романа поранили на Інститутській навпроти готелю Україна, вбивця цинічно і прицільно вистрілив у людину в уніформі Червоного Хреста... | ||
Історія "штурмової" Бойківської 29 сотні Майдану у спогадах декількох її вояків.
Саша, 20 років, м.Турка: "… Зараз дівчата чого найбільше хочуть – машину, гроші. Але тут, у Києві, на вулиці Грушевського, я побачив дівчат, котрі носили нам грілки, чай, бутерброди… Коли їм кулі летіли під ноги – вони сміялися, вони просто сміялися." | ||
Небесна сотня досі не “Герої України”, бо на це не має політичної волі Президента. "Щоб люди розуміли, що відбувається, поясню чому неможливо встановити тих, хто вбивав протестувальників на Інституцькій, на Майдані? Бо пропала зброя, гільзотека. В Україні було 60 тисяч правоохоронців і в кожного пістолет чи автомат був відстріляний, а з кожної одиниці зброї зберігалося по дві гільзи у приміщенні майже на 5 поверхів. Де це все? У кишені винесли? Хто за це відповів? Може чули хоч одне прізвище відповідальної особи за ці злочини? Більше того, пропали речові докази, майже 140 кримінальних справ. Знову ж питання: хто за це покараний? Чи покарані слідчі, які гальмували розслідування по масових розстрілах людей, не збирали доказову базу? Звісно, ні. Ніхто не покараний навіть за побиття 30 листопада. Навпаки зараз «беркутівців» відбілюють. " (с) | Відео Аркадія Бабченка зняте на самій передовій лінії оборони Майдану в найстрашнішу ніч - під час штурму з 18 на 19 лютого. Гранати, які вибухають просто під ногами оператора і хлопців-захисників, радість від підпаленого водомета, унікальні кадри нічного рукопашного бою з беркутом, який прорвався вже до пам'ятника засновників Києва...
Боротьба продовжується. | |
Люди Майдану і люди «сцени Майдану»... Перед річницею Євромайдану, політики заворушилися. Громадськість згадає. І спитає. Мова навіть зараз не йде про зміни в країні, за які боролися люди під час Революції Гідності — це окрема тема, мова йде про відсутність покарання злочинців, які знущались і вбивали активістів на Майдані. | Михайло Хомік, один з тих людей, які приїхали на Майдан 19 лютого зранку у складі «Львівської сотні», яка була мов ковток свіжого повітря для знесилених вже, втомлених і зневірених захисників Майдану, що тримали оборону 18-19 лютого, і більшість з яких вже і не чекали на підтримку… | |
Ранок 20 лютого, беркут відступає. Подивіться на 54-й хвилині, як стріляє беркутівець по Майданівцям, подивіться, як він тримає зброю. Нагадаємо, командира Беркуту Дмитра Садовника, якого підозрюють у розстрілі 39 майданівців, вичислили саме за тим, як він стріляв. У Садовника права рука - протез. Подивіться і можете самостійно зробити висновки. | Кохання, розстріляне снайпером... Лист дружини загиблого 20 лютого Героя Небесної сотні Сергія Бондарчука, крик душі... "Вони ніколи не будуть визнані Героями України? Залишаться романтиками,для яких Україна понад усе,які без зброї йшли за її незалежність під кулі, свідомо віддали своє життя? Схоже,що готові все забути. Вулицю Інститутську, залиту кров’ю дорогих нам людей, вперто не хочуть назвати вулицею Героїв Небесної Сотні, хоча їх давно мали б визнати Героями України..." | |
За преступления во время Евромайдана так никого и не наказали - Amnesty International. Генсек правозащитной организации планирует обсудить с генпрокурором расследование тех уголовных производств, которые были открыты в связи с преступлениями, зафиксированными в ходе Евромайдана. | Пам'яті Андрюшки Юркевича, "Грізлі"... «… Достойная жизнь не существует без достойной смерти. Если ты не готов принять смерть, значит ты и не живешь. Потому что смерть говорит о человеке больше чем жизнь, смерть не даст соврать: то как и за что ты умрешь, навсегда определит кем ты был на самом деле в этом мире…». | |
Не зрадь Майдан? Гірка правда. Такий народ без пам'яті, народ який не цінує своїх ні мертвих, ні живих героїв приречений. Кажуть, що також зникли памятні таблиці... Кличко і кияни, яким так не терпиться покататись машинами по крові на Інститутській, може досить? Це не лише влада і система винні, це наша байдужість позбавляє нас надії і майбутнього... | ||
Юрій Пекуш зі Стрия розповів про своє життя, після трьох вогнепальних поранень, які отримав на Майдані. Його лікування в Польщі коштувало орієнтовно 300 тисяч доларів, кошти дав польський уряд і зібрала польська громадськість. Український уряд на лікування важкопораненого Юрія Пекуша не дав жодної копійки. | ||
Інтерв'ю з генералом Миколою Маломужем про 20-21 лютого, його версія про причину втечі Януковича, та про те, якою ціною планувалось зачистити Майдан. "... Власть рассчитывала, что после убийств Небесной сотни, народ на Майдане поднимется и пойдет на Администрацию президента, а там их расстреляют пулеметчики. Под эту ситуацию подтянули 30-35 тыс. подразделений МВД, которые после планируемого расстрела под АП и Кабмином должны были провести основную зачистку Майдана."
| ||
Історія 35-річного десантника, колишнього міліціонера Івана Рапового, пораненого на Інститутській 20 лютого.
"...в умовах постійного обстрілу він лежав на тому ж місці більш ніж півгодини, поки його вдалося винести. Щоб закритись від шквального обстрілу потрібно було запалити шини або щось інакше, щод сховатись за димом. Хлопці просили аби їм щось принесли. І тоді сталась незвична подія, про яку чоловік згадує так: до нас прийшов високий чоловік у чорній шкірянці з дуже світлим обличчям, йшов прямо не пригинаючись, ніс шину і сумку з коктейлями. Міг кинути і підпалити сам, проте просто поставив поруч і пішов назад, подивився на хлопців уважно, але не підійшов і не спробував надати комусь допомогу. Зник так само неочікувано і непомітно, як і з’явився... Ви знаєте, я іноді думаю, що це був ангел..." (с) | ||
Женя: "...тоді панотець дав йому свій хрестик і сказав, що буде за нього молитися. І хлопець пішов на Інститутську. Вони мали лише дерев’яні щити. Поруч з ним стояли два його товариша. Снайпери вже почали в голови стріляти людям, і вони стали живою стіною, прикриваючи щитами поранених, щоб медики могли винести їх. ...спочатку впав його товариш з правого боку, йому вистріли в голову, потім той, що зліва відхилив щит і куля потрапила йому в серце. І вони падають вдвох, а він залишається один.
...А потім, наступного дня, після того, як вбили його друзів, він зустрів того панотця і він сказав: «Денисе, я за тебе молився увесь час ,я дуже радий, що ти живий!»... Хлопець сказав, що він тоді вперше усвідомив, що це є, коли за тебе моляться." (від Vika Yasyns'ka) | ||
Відео, зняте 18 лютого у Києві Віктором Тимченко ("Капітан Немо").
Беркутівці з даху (на розі вул. Інстиутської і Шовковичної) стріляють в людей і закидують гранатами. Потім на даху з'являються невідомі хлопці і звільняють дах від беркутів. Поранених від гранат та куль було б набагато більше, якби не ці сміливці! | ||
Андрій Скоп: "...з Майдану були фактично виведені усі основні сили. І коли перед тим в деяких лідерів, і я це точно знаю, питалися, чи ви знаєте що ви робите, і чи ви розумієте, що ведете натовп на вогонь? ...я не знав, що будуть ці масові вбивства, але ми це вже відчували. А от ті, хто вели людей, мали про це знати. Тим більше, що приходила розвідка і розповідала, що усюди стоять тітушки і «беркутівці». І це говорили і 16-го, і 17-го, що всюди сидять в засадах..." | ||
Два дні пекла очима дев’ятнадцятирічного: "Коли я дізналася, що Славко, брат моєї найкращої подруги, знов їде до Києва 18 лютого, то обурилась: ну куди ти пхаєшся? Юний, недосвідчений. Адже там реально вбивають людей! Та як можна переконати дев’ятнадцятирічного з усім його хитросплетінням романтизму, амбіцій та віри в те, що все в цьому світі можна змінити? Двічі побувавши на Майдані до того, він поїхав знову, бо не міг інакше." | ||
Допоможемо знайти людей, які були поряд з Устимом Голоднюком в останні хвилини його життя, хто був свідком його загибелі, хто може хоч щось розказати його батьку!
Ліда Панків:
"Він просив кричати «Небо падає» у разі небезпеки на Майдані, аби не налякати людей навколо, але дати зрозуміти, що ми у небезпеці!»
"Тієї ночі я кричала… Небо падає! Небо падає! Небо падає! Устиме, чому ти не сказав, що впадеш замість неба?! Останнє, що ти написав на сторінці в соцмережі: "Рабів до раю не пускають!". Таких, як ти, Устиме, туди запрошують, Герої потрібні всюди… Сподіваюсь, ми колись зустрінемось! Тримай для нас небо, хлопче! RIP" | ||
Фото і відео зняті очевидцем 18 лютого під час розгону мирної ходи до ВР. Беркут узяв в полон мітингувальників, хлопців вели за блок пост беркуту у супроводі чи то депутатів, чи то ментівських начальників (блок пост на перетині кріпосного і грушевського).
Хто знає подальшу долю цих людей? Можливо когось вдасться опізнати по фото? | Фільм "Двадцять свідчень про переламний день протистоянь на Майдані". Тоді на головній площі України було вбито більше ніж 126 людей - це одні з найбільш резонансних подій, що коли-небудь відбувалися на майдані Незалежності. Фільм створено Українським інтернет телебаченням Ukrlife.TV разом з громадською організацією EuroMaidan SOS та Української Гельсінської право-захисною спілкою. | |
Історія одного хлопця, який під час протистоянь втратив око, работу... повірив у Бога і знайшов своє кохання... "... меня готовили к операции. Я лежу, вся кофта в крови. Пробыл там пять дней. Затем мне позвонили и сказали, что сейчас мусора приедут, будут людей забирать. Друзья меня быстро вывезли. Если бы не они, меня бы так и не нашли. Позже я узнал, что всех раненых, которые остались в больнице, силовики в автозаки закинули и увезли. Многих из них не нашли до сих пор." (с) | ||
Катя: "Пока там стояла, все время молилась за пацанов.. Было ощущение, что все, что происходит – это закономерно, то есть мы заслужили чем-то вот это! Наш народ на национальном уровне заслужил вот это кровопролитие своим равнодушием, своей злостью, жадностью, ненавистью, которая была до того. Мы сами засеяли причины этих событий! Когда я стояла там, периодически подавали раненых, и у меня было четкое понимание, что мы сами в ответе за это все. То есть было так больно за то, что молодые гибнут. Очень было больно, что такая цена..." (с) (від Vika Yasyns'ka) | Ірина Солошенко: "Бегу к «скорой» и вижу перепуганные глаза фельдшера. Он на меня смотрит и спрашивает, что у парня. Я ему сказала, что легкое. А он мне: «легкое - в Михайловский». Ну, тут я матом говорю, что легкое прострелено – открываем. Он открыл двери - парня загрузили. Всегда как делали: фотографировали номер скорой, спрашивали фамилию и имя. Этим занимался медбрат. Мне теперь ужасно хочется всех найти, для того ,чтоб мы уже просто встретились и нашли нашего этого парня. Мне очень хочется найти и медбрата и его..." (с) (від Vika Yasyns'ka) | |
Змонтоване відео з декількох сюжетів, знятих 18 лютого на Інститутській. Декілька атак наших активістів, один з наступів "беркуту", знайоме тим, хто там тоді був "Стоїмо!" (так кричали хлопці людям під час чергового наступу беркуту, яких було декілька (3 чи 4) аби зупинити натовп і не спровокувати паніку, і це їм вдавалось). І остання атака "беркуту", паніка біля барикад, люди не можуть протиснутися в вузький прохід, як знаємо, це спричинило жахливу давку, люди перелазили, хто міг, через барикади, інші - просто падали в проході один на одного, створюючи "купу тіл"... І це все під постріли і обкидання камінням беркутівців. Багато хто, хто мав можливість стрибав у котлован справа (в деяких місцях висота була близько 3-х метрів, можливо, і більше), кому повезло (як одному з авторів цієї групи) - приземлялись в листя, хто стрибав ближче до барикад - падали на каміння і цеглу, іноді на голови одне одному...
На відео зафіксовані лише деякі фрагменти того жаху. Автор відео - Віктор Тимченко ("Капітан Немо"). | Максим Гошовський: "Не хочется, чтобы о погибших и о их идеалах забыли... я до сих пор помню, когда я приехал после Институтской в Днепр,то было заседание обл совета, я на него пришел с щитом и флагом, в общем во всем обмундировании. что было на майдане. флаг в крови, щит в крови и когда я стоял в зале и когда я в него проходил,то мне никто даже слова не мог сказать и что-то сделать,они были как шелковые, а теперь блин... у нас как были регионалы у власти,так и остались..." | |
20 лютого. Висота Жовтневий.
Відео, у якому зібрані і синхронізовані кадри з різних камер від 08год.57сек до 09:43 20 лютого. У лівому нижньому куті вказано час, а на екрані чотири камери показують, що відбувалося у той самий час в різних місцях. Автор відео - Евеліна Нефертарі працювала над тим, щоб зробити таку синхронізацію для якомога точнішого відтворення, того, що сталося. | ||
Александр Абаев: ""...попросил одного парня, который сидел за деревом помочь, подбежал еще мой боец ,я закинул на него правую руку и увидел, что висит палец на коже на сухожилии. И легендарная фраза парней тогда: «не просрите палец, потому что потом хрен найдем!»..." (від Vika Yasyns'ka) | Олена Білозерська: "Прибігла одразу після. Дивилася, як ідуть з поля бою чоловіки. Як виносять поранених і вбитих. Як збирають гільзи від набоїв для АК, якими стріляли силовики. Кілька людей сказали мені, що після звільнення Жовтневого палацу у ньому знайшли російські гроші.
Мені давно здається, що на боці силовиків воюють росіяни. Сподіваюся, їх таки візьмуть у полон і знімуть на відео.", 20 лютого (фото) | |
Володимир Гончаровський: «Переді мною вбили хлопця пострілом в голову, я витягнув двох поранених, потім тягнув одразу двох, один уже був мертвий, я його залишив, другого спитався – він ще був живий... і тут я відчув як хребет «клацнув» і впав. Намагався порухати ногами і відчув, що ноги не слухаються... я далі пробував повзти, чіпляючись за бруківку, пробував заповзти за рекламний щит, а через кілька хвилин був другий постріл в руку, у мене було відчуття, що руки вже немає, що вона відстрілена... » | ||
Іван Філіпович: "Люди мали те, що кожен сам собі знайшов. Проти снайперів нічого не допомагає — ні каски, ні бронежилети. Я мав каску і металічний щит. І ховався за деревом. Одна куля зрикошетила — потрапила у голову і застрягла під шкірою. Друга потрапила під око і вийшла через шию. Стріляли зверху. Я зараз не пам’ятаю чітко той момент, коли мене підстрелили." | ||
Дякуючи такому оголошенню, розміщеному на одній з бетонних плит на Майдані: «Прошу відгукнутися тих, хто лежав на барикаді під завалом людських тіл і вижив на вулиці Інститутській, біля метро «Хрещатик», 18 лютого. Я один із вас» волинянин Іван Войчук ( на фото у центрі) розшукав киян Олега Матютенка (ліворуч) та Валерія Григоренка, з якими опинився у звалищі людських тіл біля метро «Хрещатик» 18 лютого на вулиці Інститутській. | Не забути. Не зрадити.
Руслан Ганущак: «У ті три дні смертельного протистояння на Майдані та Інститутській постійно працювали більше десяти камер. Якби всі оператори та журналісти надали свої фото та відеоматеріали слідчим, події можна було би відтворити до секунди», - обґрунтовано вважає оператор Руслан Ганущак. Відтак були би ідентифіковані не тільки виконавці, а й замовники кривавої «зачистки». | |
Максим Музика: ""Страшно было, потому что российские гранаты - очень мощные... Людям отрывало все, что можно. Я сам на руках выносил человека. Увидел его под лайтбоксом, вернее под остатками лайтбокса. Он под ним сидел, орал не своим голосом, у него – штаны разорваны... ноги разорваны. Видно, штаны были синтетические, они поплавились, сгорели сразу же. Вопящего, его унесли в сторону Дома профсоюзов. Я там остановился на минуту, снял противогаз….и увидел, с какой частотой несут раненых: от 5 и выше в минуту. Огромный поток." (від Vika Yasyns'ka) | Володимир Табака: "Я допомагав хлопцям великий щит перенести наверх до Жовтневого. Коли дійшов до сходів, навіть гадки не мав, що «беркути» можуть бути зверху. І коли ми несли той щит, я побачив, що виносять жовтого хлопця, вже мертвого. Відчуття були моторошні, а коли підіймалися по останніх сходинках побачили мертвого Василя Мойсея, його ще не встигли забрати. Не видно було, хто стріляв і хтось крикнув: «ховайтесь за щити, стріляють», - а щитів окрім великого у нас не було. Але ми все одно занесли його у внутрішній двір Жовтневого. А потім спустилися вниз - отямитися. Коли почали хлопців один за одним зносити…- важко таке згадувати…" (с) | |
Прикарпатець розповів, як «Беркут» знущався над людьми на Майдані.
"Лежав у великій калюжі власної крові на сходовій клітці й довго намагався зрозуміти, де я і що зі мною. Відтак зіп’явся на ноги й подзвонив у двері до якоїсь квартири. Коли ж відчинили, то попрохав води, бо дуже мучила спрага. Але напитися мені не дали. Натомість, як зараз пам’ятаю, жінка, котра вийшла з того помешкання, пішла сходами вниз і повернулася звідти з «беркутами». Тоді для мене все почалося спочатку." (с)
| "Истории участников Майдана: "Если бы мы начали отстреливаться, не выжил бы никто".
- Насколько я знаю, из Жовтневого не успели эвакуироваться человек 10-15. Они заблокировались в одной комнате. Вроде бы до сих пор этих людей не нашли ни среди живых, ни среди мертвых. Наверное, просто "зачистили". Кстати, в Мариинском парке, было прикопано более 20 тел. Говорили, что их свозили с Грушевского, а потом должны были вывезти в крематорий и сжечь. Есть данные, что это те парни, которых забирали у нас, затягивали к себе, а потом добивали. Есть же снимки, что мужчине рот зашили, другого посадили на фейерверк. Непонятно, кто это делал – "беркутовцы" или "титушки" – они же все одинаковые". | |
Про події 18 лютого розповів боєць 15 сотні Самооборони Майдану, львів’янин Олександр Літвінов: «Ми побігли вгору, щоб залізти на дах. Коли піднімалися, то один із мешканців вийшов у коридор, щоб подивитися, що відбувається. Ми розуміли, що коли на даху нас спіймають, то просто скинуть додолу. І цей чоловік заховав нас у своїй квартирі. Ми були закривавлені. У мене все обличчя і одяг було в крові, коли «тітушки» закидували нас камінням, то влучили мені в губу… Цей киянин був дуже хорошим, загалом забрав з даху до десяти наших. Ми переховувалися у нього десь дві години. Територію по Арсенальній повністю усю «прочісували» «беркутівці». Ті, хто поховалися на дахах, «беркутівці» потім там же просто відстрілювали з помпових рушниць. Ми бачили з вікна, як вони стріляли по наших, що бігали по дахах. Що з ними сталося потім, я не знаю… Думаю, що багато їх зникло безвісти, думаю вони їх позабирали», – припустив повстанець. | ||
Сергій: "Був у нас тут чоловік, ми його «батєй» називали, дядя Вова, він нам увесь час допомагав. Приносив шкарпетки, сигарети, одяг… багато чого, бо майже ніхто не допомагав. Гроші, які кидались у ящики, забирала охорона Майдану. Ми були окремо від цього. Нам допомагали трішки афганці і дядя Вова. А потім його застрелили десь біля Маріїнського парку; невідомо навіть, де саме. Він був, як коректор, виявляв снайперів. Ми тут з ним прощались. Його сюди приносили..." (с) (від Vika Yasyns'ka) | ||
Сергій Макар: "..коли я приїхав у РУВД свою форму забирати, вона була на експертизі. Нас приїхало троє і два адвокати. Слідчий стояв, який п’ять днів назад тикав пацанам пістолет – вибивав зізнання. І він до мене каже : «Слава Україні!». Мене аж підірвало, я не міг стриматися: «слава Україні – це, коли ти пацанам пістолет тикав і по 15 років давав. Ти розкажи своїм, як ти хлопців заставляв підписати…!!!" (с) (від Vika Yasyns'ka) | ||
Олег Марченко: "Там був один поранений у ногу, з кульовим пораненням, я не соображав, я навіть не пам’ ятаю його лице. Почав його виносити, а мене ззаду по голові дубінкою - луп ! Потім підіймаю голову: куча «беркуту», куча людей лежить… Цього хлопця, якого я намагався винести, б’ють по лицю. Я йому ногами своїми лице прикрив –почали бити мене. ... Ми пішли у двори, а там жіночка одна відкрила під’їзд. Ми позаносили побитих у під’ їзд. І потім протягом годин 3-4х по одному, по два… Спочатку тяжких поранених відправляли. Хоча були і такі, що не чекали доти, доки усіх тяжких відправлять, а першими у машину позаскакували. Були і такі сволочі." (с) | ||
Історія Ігора Заставного: ""Я був при свідомості. Лікарі говорили щось про ампутацію. А потім ніхто з них не наважувався мені сказати, що її вже нема. Смішні! Я правою ногою шукаю ліву, а її нема. Тоді питаю медсестричку: "Стасю, ноги нема, правда?" "Нема!" і замовкла." | ||
Хроніки очевидця. Кривавий Майдан 18-20 лютого.
Про Харківський "оплот" в Маріінці, про справжню бойову зброю у силовиків, про тітушок, "беркут", політиків у броніках, відчайдушних жінок, афганців, про вбитих і поранених, про 20 лютого детально, і т. п... Дуже багато усього! | ||
"Доля людей, що лишилися у парку – невідома. Їх, можливо, сотня чи дві було. Їх доля дуже страшна, бо беркутівці більше стріляли і гранати кидали, а от тітушки - вони просто вбивали… там одні гоп-стопники і беспрєдєльщики. І де ті люди, якими набивали повні автобуси? Ні один з них не повернувся." (від Vika Yasyns'ka) | ||
Ці хлопці - під кулями рятували життя своїм побратимам на Інститутській!
Львівські студенти Микола Притула, Ігор Фльорко та Ігор Галушка розповідають про це спокійно і без пафосу і не люблять, коли їх називають героями. Послухайте їх розповідь і уявіть собі - хлопцям від 18 до 20 років! | ||
Ростислав: "Я понимал, что ни милицию, ни «беркут» провоцировать не нужно. У них нет башни и лезть на рожон с тем же «беркутом» – глупо. У меня были ситуации с ними в жизни, я понимал, что лучше поднять руки вверх и их не трогать. Но когда милиция и «беркут» начали беспредельничать, применять оружие, при этом применили его первыми. Начали бить людей, я занял иную позицию." (від Vika Yasyns'ka) | ||
“Тут у нас нові пригоди Асавелюка біля Жовтневого 20 лютого. Або принаймні його машини і його снайперів.
МВС оприлюднило нове відео стрілянини. Відео було оприлюднено, щоб продемонструвати масовану стрільбу по натовпу мусорами в чорному з "жовтими повязками".
Але на ньому можна розгледіти пригоди групи снайперів, ймовірно пов'язаної з Асавелюком. Якщо бути уважним» (с)
| ||
Безіменна сотня. Скільки насправді жертв бійні 18 лютого?
“... перед очами багатьох досі стоять не лише обличчя тих, кого відспівували на Майдані, а й дещо інше. Прикриті деформовані трупи, які вантажать в автобуси. Чорні мішки, які вантажать у КамАЗи. Тіла з відрізаними головами. Безіменна сотня, пошуками братської могили якої і тим більше вбивць, здається, сьогодні зовсім не переймаються ті, чию «чесну» владу загиблі відстояли ціною власних життів..."
| ч.2 Відео 20 лютого від Jerome Sessini. "Ховаючись на поверхах, снайпери починають безперервну стрілянину по активістам. Звикший до паніки натовпу під час стрільби, фотографа вражає спокій протестувальників, які не бояться... "Я думаю, вони залишились там, щоб протистояти, щоб показати свою рішучість, але в той же час у них не було іншого вибору, було дуже небезпечно відступати під снайперським вогнем". "Я не міг їх відрізнити від інших демонстрантів, так як в ультра-націоналісів завжди червоно-чорний прапор, ці ж не мали нічого, і вони буде не озброєні".
| |
Відео 20 лютого від Jerome Sessini. Автор цього відео брав участь у конфліктах в Косово, Лівані, Іраку та Лівії. 9 ранку. Остання барикада. З іншого боку вулиці протестувальники ховаються за деревами, чи за щитами з нержавіючої сталі чи чугуна. Жером переходить через вулицю і облаштовується позаду групи протестувальників. Три тіла лежать у лужах крові, але фотограф ще не розуміє, що відбувається: "Я думав, що вони стріляли пластиковими чи резиновими кулями. Але коли почув постріли, я впізнав звук бойових патронів, звук "Калашнікова"...
| Історія Віктора Міщишина: “На Майдані усім охочим роздавали біленькі та простенькі вервички з хрестиками і під час однієї з вахт я взяв і собі таку та прицепив до рюкзака. Мій маленький Богданчик якому чотири рочки всім зараз розказує: «Мого тата не вбили, бо в нього був хрестик».. Того вечора коли ми востаннє бачились з Толіком йому цей хрестик теж дуже сподобався і я йому пообіцяв, що якщо будуть носити знову то я йому візьму. Буквально через 10 хвилин після того як ми розсталися я взяв йому таку ж вервичку… Але передати її я вже зміг лише його дружині на поминках…» (с)
| |
Історія Олександра: "Меня поразило,что народ за 200-300 грн оголтелый, просто какая-то уголовщина - били и убивали. Я видел, что людей, таких как я, которые лежали, ходили и отстреливали. Не знаю ,правда, травмат или огнестрел. Или добивали, при милиции и медиках, любыми предметами, которые были под рукой. " (від Vika Yasyns'ka)
| ||
20 лютого стріляли з АК, яких офіційно на озброєнні немає (відео)
"На думку Сергія, більшість із людей, які були вбиті на вулиці Інститутській того дня, полягли під кулями не снайперських гвинтівок, а автоматів Калашникова. За його словами, з найновіших моделей цієї зброї можна здійснювати дуже прицільні постріли в шию, голову, груди, від яких і загинуло багато майданівців.»
| ||
Андрій Гаєвський: "А ще упіймали одного киянина. Він сина тримав, жінка збоку стояла, - плював у фотографії «небесної сотні». От скажіть, що з тією людиною зробити??? Віддали його за сцену, а там його потовкли трошки. І правильно, бо загинули за його добробут, щоб життя було краще. Відправити б його у Сибір. Нехай там сидить!" (від Vika Yasyns'ka)
| ||
Історія Євгена:"Я немного занимаюсь духовной работой и увидел здесь борьбу со злом. И когда здесь открыта была эта преисподняя, горело все, и как эта преисподняя пожирала молодых парней… вот такая жертва. Здесь вой был самого Сатаны, если прислушаться. ...У меня 4 девчат, я вот говорю,что любой бы взял зятя из тех пацанов. Они там есть и беззубые и всякие, но души – сильнейшие. Пацаны – лучшие, часто, хоть и уличные, но души!!!" (від Vika Yasyns'ka)
| ||
“10 мешканців Києва про тиждень революції в країні”.
"Беркутовец возле моста находит молоток, которым разбивали камни на более мелкие куски, и бросает его с горы на головы протестующих, остальные бойцы начинают забрасывать людей камнями с моста... В это время на ТЦ «Глобус» беркутовцы фотографируются на фоне полыхающих палаток, изображая позы бодибилдеров на соревнованиях, тычут людям «факи» и что-то орут." | Репортаж каналу "Дождь" від 20 лютого. На ньому добре знята контратака майданівців на Європейській площі і на Грушевського, коли силовики відступали в сторону урядового кварталу. Відео, яке тримає в напруженні...Якщо хтось не знайомий зі специфікою сайту - просто зачекайте кілька секунд, як відкриєте лінк, відео загрузиться на сторінці Дождя. репортаж безпосередньо десь із 40-ї секунди починається. | Історія львівського співробітника міліції, який воював на стороні Майдану."27-річний Роман Баховський працював у відділі кадрів міського управління міліції Львова інспектором з професійної підготовки. До його обов’язків належало навчання особового складу, фізична та вогнева підготовка, робота з кадрами, наставництво та резерв кадрів. Після жорстокого розгону Майдану 30 листопада він вирішив бути вірним своїй присязі, звільнився і став до лав повстанців." |
“Рассказ киевлянки в которую попала брошенная "Беркутом" граната на Институтской : "Потом один из "Беркута" с человеческими глазами под защитой своего щита отвел нас с бабушкой в ближайшую подворотню. Там уже было человек 30 людей: около 13 женщин, 6-7 мужчин – дедушка, мальчик лет 17, пресса и 4 среднего возраста мужчины. Дедушка лежал на земле, и 2 "беркута" добивали его дубинами. Еще двое мужчин были все залиты кровью из ран на голове. У женщин – ранения различной тяжести, у девочки из Красного креста отбита нога (бедро), у девочки из прессы разбита голова и выбито колено и т.д. "
| «Убийства на Майдане: обнародованы планы, их организаторы и причастные (документ)»
Добыть документы удалось благодаря некоторым сотрудникам МВД и СБУ, которые помогли их собрать на свой страх и риск. Согласно информации, спецоперации по силовому разгону акций протеста докладывались высшему руководству страны и вводились в действие с его одобрения.
| |
"...тоді привезли вбитих - я вперше побачив дітей, яких тупо вбили. Хлопці, судячу по формі з правого сектору були, ті що загибли. Близько 10 чоловік… В істериці подзвонив матері на Харківщину (я звідти родом) і кажу: ну що, ма, доголосувалися за свій ПР? А я от біля мертвих дітей стою. Я і кляв, і що лиш не говорив..."
Історія Володимира В. зі Львову | Дмитро: "Тут два парня приходили с 4,5 мм, пытались в прожектор стрелять, которым «беркута» слепили,…ясное дело с таким оружием ничего не добились. А если было бы оружие огнестрельное, я бы стрелял. Потому что считаю, что те, которые в мирных людей стреляли, которые шли с огромным щитом и давили людей – их казнить надо." (від Vika Yasyns'ka) | Революція завжди пожирає своїх дітей?
Історії про тих, хто досі бореться на майдані: "Вертаючись назад, я уже чітко розумів мету свого візиту. Донести, що коли через деякий час з цих людей на центральних каналах почнуть робити ізгоїв, “беспрєдєльщиків”, волоцюг — ми не маємо їх зрадити. Бо вони справді стояли і продовжують стояти на Майдані за зміни. Зміни, яких нема і поява яких не передбачається" |
Сповідь львівського «беркутівця». Ягнятами ми там не були.
Інтерв’ю з одним із львівських працівників уже розформованого спецпідрозділу «Беркут». Хлопець сам вийшов на редакцію . Чому він це зробив, що справді робили львівські спецпризначенці на Майдані.
| ||
Василь Юрків: "...Я не бачив беркутів нормальних. Можливо, вони десь і є, але тут їх нормальних не було. Це люди - з 100% вивихнутою психікою... Коли били по голові, коли били по декілька разів, коли били по тих місцях, по яких не мали право бити. Коли били лежачих. Отоді я зрозумів – щось не те, держава не тих людей набрала. Вони б’ють і тоді, коли бачать, що людина помирає. Не дають їй шансу вижити. Б’ють на смерть. Коли людина витягується вже у предсмертних конвульсіях, а він її просто добиває – це контрольний постріл. А серед ввшників і дівчатка стояли. Ввшники навіть посміхнутися могли. А от «беркут»… Не знаю, хто вони, але це не люди, не українці!" (с) ) (від Vika Yasyns'ka)
| ||
Михайло Амросієв: "В палатках в Мариинском парке расчленяли тела. «Титушки» это делали. Головы отрубали. Сначала людей били, а потом, полумертвых, бросали друг на друга в палатках. Кто-то задыхался и умирал. Вы видели эти печки, в которых тела сжигали?.....Я очнулся среди мертвых людей. Рядом со мной лежал мертвый беркутовец и наш парень. Меня снимал оператор и увидел, что я еще дышу. Очнулся я в больнице”.
| ||
"Ігор не пам’ятає скільки пролежав посеред вулиці. Та його підібрала жінка і почала витягувати звідти, постійно повторюючи: “тримайся, сину, тримайся!». Вона вивела його у більш безпечне місце. Звідти Ігора вже забрали медики. Його доправили у ветеринарну лікарню, де і зашили голову...(від Vika Yasyns'ka)
| ||
Історія Романа: "...Та ж москаль один з нами воював! хлопцеві 19 років, з Єкатеринбургу, «йобург» називаємо ми, і москалі так називають. Він приїхав, а мамі сказав, що їде на роботу у Германію. Взяв грошей - і автостопом сюди. Він тут ніби збожеволів! Каже нам: «мене тут краще обходять, як Путіна.» У нас москаль в сотні. Ми поважаємо росіян, я якщо треба, буду принципово російською розмовляти. Руський народ так само за нас. І оцей москаль каже, коли лежав у лікарні, а я йому сала приніс: «якщо я умру від воспалєнія, помогіте моєй странє стать на ноги…» Тут росіяни на нашому боці. Бо я колись хотів волочити російський прапор за собою, вибачте, не буду цього робити. Я його підніму. Тому що вони не винні. Вони бояться.… "(від Vika Yasyns'ka)
| Історія Івана: "…Перед нами спочатку ввшники стояли і приїхала чиясь з них мама, і каже: «сину, я продам квартиру, машину. Я тебе від тюрми відкуплю – перейди на цей бік». А він каже: «я цих козлів різав і стріляв, так і далі робити буду». І це ввшник ,не беркут був. Мама його розплакалась і пішла… " (с) (від Vika Yasyns'ka)
| |
Прочитайте про цю дівчину, Оксану. Людина з великої літери. З 18-го лютого Оксана займалася тільки однією справою. Допомагала родичам загиблих організовувати похорони. Про те як так трапилось, дівчина говорить наступне: «Треба було комусь це робити, тому я стала і робила. Я сюди не на прогулянку їхала, а допомагати. Звісно, я не могла собі уявити, що буду допомагати саме із похоронами».
| ||
Історія Олега Миколайовича, шахтара зі Львову: “« Ті дівчата, котрі мене розділи на Майдані і рану перев’ язали, крапельницю зробили дуже професійно, - вони мені врятували життя. Хотів би їм подякувати. І шоферу дякую, що віз мене сюди по тротуарах, бо були усі мости, дорогі перекриті...Він мене терміново сюди привіз, а я вже був ніякий…»
(від Vika Yasyns'ka)
| Борис Гуменюк: «На барикаду поблизу стели пропхався немолодий вже чоловік, розстібнув пальто, дістав мисливську рушницю і, звертаючись до наших, сказав: «хлопці, вони вчора мого сина убили», - і почав стріляти в бік беркуту."P.S. І ще. Мало не забув сказати. Серед нас немає мародерів, серед нас немає бандитів, серед нас немає психічно хворих – звісно, якщо не вважати такими - з точки зору обивателя - тих, хто готовий віддати за свою країну власне життя, наше братство скріплене кров’ю наших побратимів і перевірене в бою – зачепите одного з нас – піднімемося всі. Всі як один. Зі зброєю. І опинитеся ви, знаєте де? Знаєте. В Ростові. “
| |
Історія Івана Ільченка.
"Я дуже пам’ятаю, коли 18 на 19 уночі ми прийшли з Арсенальної від собора і виносили трупи без голови – це все зробила наша міліція. Я нічого не сображав. Наскільки я знаю по інформації – голови треба шукати в Дніпрі. А знаєте, що саме обідне? Що ми на наступний день прийшли у той же подвал, в якому все було в крові – там було все побілене свіжим. Ми краску одковирюєм – а там кров." | ||
В.Заневський, екс-головний охоронник Януковича: "Я спокойно и быстро засыпаю".«…Ему в принципе никто не говорил "Нет"... я думаю, что проблема заключалась в его окружении. Ведь не для кого не секрет, что свита делает короля. А она его делала в буквальном смысле этого слова. - Кто именно? - Да все, кто его окружал... я же был свидетелем, что люди решали, кто пойдет и скажет негатив какой-то. А его нужно было сказать. Потому что это было - ну всё уже, край... Но кто это сделает? И вот там мялись, жались, человек перед кабинетом президента, некоторые...набирал воздуха как-будто он собирался нырнуть. И потом жалко было на него смотреть, когда он выходил - потный, бледный, трясущийся. Панически народ боялся его (Януковича - адм.)... все старались принести какую-то добрую весть, из-за чего складывалась иллюзия, что всё хорошо..." | Особливий погляд: діти війни.
“Їхніх батьків зробили героями, але чи легше від цього дітям. На Львівщині їх дванадцятеро. Незнайомих між собою дітей об'єднала спільна трагедія. Чи зможуть вони тепер бути іншими громадянами: не брехати, не красти, не давати і не брати хабарів? Як змінилося життя тих, кого революція зробила сиротами?»
| |
Олекса Манн: «Хотів би сказати про гасло "Слава Україні!". За останні дні воно повністью зминило для мене своє значення. І набуло нового сенсу. Коли в диму від покришек і в клубах фіолетового газу, де невидно майже ніхера, наближається нова сотня на дополмогу, і з цього апокаліпсису, лунає "Слава Україні!", а у відповідь тисячи голосів кричать "Героям Слава!", зрозуміло, що парадигма гасла зминилась. Зрозуміло, що ідуть свої берсеркери. Стрімко ідуть на допомогу.» | Історія Дмитра Ревякіна: “Я стоял внизу, у меня затекли ноги, я успел сделать назад буквально шагов 5 и сразу упал, каска слетела, я упал лицом вниз, я сразу схватил голову, чтобы как-то защитить ее. Они начали обрабатывать по голове. У меня сильно повреждена левая часть головы - они были дубинками. Первая линия оттесняет, вторая избивает…»
| |
Історія Козака Леоніда (Олега Борисовича): “«Козак Леонід був на Грушевського під час зіткнень у лютому. під обстрілом гранат з тереном почали відступати. він впав і побачив біля себе папаху, подумав, що його. Але коли трохи прийшов у себе зрозумів, що його папаха на цілій голові, тому сховав чужу біля сердця. біля вогнища. Підходить побратим Дмитро і жаліється, що загубив свою папаху, а якийсь москаль буде в ній ходити тепер. і тут козак Леонід дістає неоціненний скарб-папаху Дмитра».
| ||
Історія Юрія, десятника у Другій сотні Самооборони. «У райвідділі сказали, що треба підписати папери... Буцімто ми перешкоджали працівникам міліції у їхній діяльності, зривали з них одяг, наносили тілесні ушкодження. Під копірку на нас склали адмінпротокол, попросили підписати, я не погодився. Після цього мені пояснили, що треба підписати. Так як я не хотів більше получити по шиї – підписав. А потім повели до начальника райвідділку. Той запитав: «вот мы тебя сейчас отпустим, куда ты пойдешь?». Я сказав: «на Майдан», - а він: «ти шо больной? Я йому: «ні, хворі у лікарнях лежать, їм надають допомогу, а я здоровий..там усі здорові стоять» А він посміявся… »(від Vika Yasyns'ka)
| “Під час подій 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві силовики, снайпери розстрілювали неозброєних майданівців, не жаліючи ані медиків, ані жінок. Про це розповіли Радіо Свобода протестувальники Микола Токар і Олег Томащук, які теж були тоді мішенню для снайперів. Ці майданівці дивом залишилися неушкодженими, але поряд із ними від куль загинули десятки людей.» | |
Історія Олександра. " Під час останнього штурму був поранений невеличкими трьома гумовими. Дві з них, правда, вже через 4 дні знайшли. Стріляли впритул – 3-4 метри. Наша сотня тоді була на Грушевського. Ми працювали приманкою, відтягали на себе якомога більше сил…Ми вийшли за барикаду разом з правим сектором, побудували черепаху і позаду нас викладали шини, тобто наша задача була прикрити цей процес. Насправді, нам сотник пояснив ситуацію перед цим, що ми тут - гарматне м’ясо… (від Vika Yasyns'ka)
| ||
Історія Євгена. “На Грушевського наша задача була вийти і влаштувати цирк, щоб відтянути на себе силу. Тобто ми були наживкою. Кому страшно, того відправляли, але ніхто не пішов. З боку дивитися це було навіть смішно, бо проти нас було декілька тисяч «беркуту». А нас стояло 150 придурків і кричали, що ми вас не пропустимо, здавайтесь, а їх ціле поле стояло.. Це треба було бачити! Ми їх так тримали годин 6…» (від Vika Yasyns'ka)
| ||
Історія Андрія “Одесса”. “Оружия у нас было совсем немного 3-4 штуки на весь Мйдан. Но это смешно, когда по тебе стреляют калибром 7,62, который прошивает бронежилет насквозь навылет, а ты в ответ пневм-оружием. Все это - детские игрушки. Все равно, как с детским пистолетом водяным идти в лес на кабана. Слухи ходили, что у нас и гранаты боевые были, но это глупо. Единственное наше оружие – палки, камни, коктейли и сила духа.» (від Vika Yasyns'ka)
| Останній смертний бій
Дуже добра підбірка спогадів про штурм Майдану! (відео штурму барикад, пожежі в профспілках, фото)LB.ua опитав кількох очевидців подій тієї ночі, попросивши пригадати все, що вони зможуть. Їх свідчення місцями різняться, але всі вони підтверджують: під час вирішального протистояння на Майдані не було політиків. Не було людей, які зараз задоволено ділять посади у владі, не було розпіарених командирів, не було організованих загонів Самооборони. Керівники Майдану залишили людей самих розбиратися з “Беркутом” і озброєними “тітушками”. І, наскільки відомо LB.ua, опозиціонери були впевнені, що всі, хто лишиться на головній площі країни, загинуть, і на цьому Майдан закінчиться.
Але він не закінчився - завдяки героям цього тексту в тому числі.
| |
“Звужування масштабів того, що відбулось до кількох снайперських груп - дуже зручно і для слідства, і для винних, і для всього силового апарату.Тому що тоді у тінь відходять сотні і тисячі силовиків, які забивали на смерть, які кидали гранати в голови, які використовували "модернізовані"(чи навіть, можливо, бойові) гранати, які слідкували, вистежували, викрадали, катували. А також всі ті сотні і тисячі силовиків які бачили, чули або знали про такі дії тітух і ескадронів смерті, але не тільки не заважали катам, а й сприяли.» | ||
Вадим, 21 рік: «Мене дуже вразила людська жорстокість. Як ми відходили з Грушевського, я побачив саморобний намет, там літній чоловік сидів, років 60-65 йому було. Увірвались туди спочатку внутрішні війська,а потім бійці «беркуту». 5-7 здорових чоловіків били цю людину кийками. А той був повністю у цивільному одязі. Навіть не знаю, чи вижив він. Бо били страшно…»
(від Vika Yasyns'ka) | ||
Олександр Тонських, будівельник, 56 років, м. ПолтаваПоранений снайпером 20 лютого на Інститутській. «Мы шли нас было десять, возле лайтбокса. И они начали падать. А меня ранил…Но было не больно, как комар укусил Я слышу: «Дед, иди к нам!»Я очень хочу увидеть тех, кто из Самообороны звал меня к себе: «Дед, иди к нам». | Степан Андрейків
м. Калуш: "Я прийшов о 3 ночі з Грушевського, він співає гімн України, я питаю чи знає він гімн Вірменії, він дістав флаг Вірменії і почав співати. А ранком просинаюся – дивлюся хлопці мої сидять, голови нахилили, кажуть : “Серьогу вбили”. От і все."(с)
| Василь Громовий, м. Київ: "Нас було семеро. Беркут кинув в нас кілька гранат. Три чи чотири, а, може, й більше. Вогнепальні гранати. Ми були семеро, в оточенні. П’ятеро одразу пали мертвими, ми – також, але були живі. Приїхала машина Беркута забирати тіла і тут жінка-медик кинулася до нас й не дала Беркуту грузити нас у машину: “Вони живі, я вам їх не віддам. Вам мертвих мало, ви і живих хочете? Ви не можете мене вбити, я – медик”.Я би хотів побачити ії, жінку-медику, що врятувала нас”.
|
Шаміль Айсин, м. Донецьк: "В котле титушки убивали. У них были ломы, большие такие, железные. Они нас убивали. Бойцы оттуда говорили, что Беркут их защищал от них.
Случай был, беркутовец стоит с нашим парнем с разбитой головой, ему кричит уже командир: «Бросай, пошли», а тот: «Не могу оставить». И дожидался с ним скорую. Беркут – они же солдаты, что с них взять. А эти найманци, титушки…" (с) | 18 лютого. Історія Дмитра Лінько "... Коли чергова "черепашка" беркуту підступала і зупинити її не вдавалось (хлопець який висунувся, щоб жбурнути каменюку впав на місці мертвий) з'явилось двоє хлопців і випустили чергу одиночними з "Сайги" під аплодисменти і радісні вигуки оточуючих. Беркут відступив. Так само ситуацію врятував інший хлопець з пістолетом, коли стіна зі щитів протестувальників просто сипалась від кількості поранених..." (с) | |
Спроба розслідування від журналістів каналу TVI.
"Кто отдал приказ стрелять боевыми на поражение 20 февраля в центре Киева по безоружным майдановцам? Ответа официального следствия до сих пор нет. При этом некоторые командиры специальных подразделений, в частности, Альфы СБУ, уже открестились от боевых действий, которые унесли жизни десятков людей. Так чьи же снайперы, как они говорят, работали, то есть убивали людей?" | ||
"Убойный политотдел" продолжает собирать информацию о том страшном дне 20 февраля, когда в Киеве на улице Институтской кто-то послал безоружный молодых парней в атаку под прицельные выстрелы снайперов. Мы не раз задавали и задаем вопросы бывшему командиру "Самообороны Майдана" и теперь новоназначенному секретарю СНБО Андрею Парубию, на который он, и как бывший командир, и как нынешний секретарь, ОБЯЗАН ответить.
А он не отвечает."
| ||
Крупа Олег Вікторович, львів'янин, був побитий 18 лютого беркутом. Олега врятували і привезли до 9 лікарні автоволонтери Наталка і Сашко, вони ж одразу після надання першої допомоги, повезли його до Львова, за що їм величезне спасибі. Кілька вибитих зубів, перелам пальця, ускладнений перелам коліна та забої по всьому тілу.
| ||
Фільм "Люди Майдана".
"Вы увидите самых разных людей, которые расскажут о своей борьбе, о причинах сопротивления режиму Януковича, о предательстве так называемых "лидеров оппозиции" и партийных функционеров, о "титушках" и о том как люди практически с голыми руками шли на бой за свою свободу и свободу своих близких.
Мы покажем вам людей Майдана. Каждый из которых приходит к простому выводу: без всеобщей солидарности и самоорганизации никакой успешный протест невозможен." (с) | ||
„Опозиція вбивала одразу двох зайців - і владу, і Майдан".
Дмитро Гаврильченко, інженер з Дніпропетровська, який з 1 грудня минулого року є членом 4 сотні самооборони Майдану вважає, що 18 та 19 лютого опозиція цілеспрямовано підставила непідконтрольні їй майданівські сотні під вогонь.
Про це він розповів в інтерв"ю для Gazeta.ua.
| ||
Так виглядає, про що є багато свідчень - основна частина найбільш боєздатних сотень самооборони була вибита ще 18 лютого в м'ясорубці у Маріїнському та на Шовковичній. Крім того, більшість з них - звичайні хлопці, а не професійні солдати, чи можемо ми їх засуджувати? А от що не було ні депутатів, ні активістів з Ради майдану то тут не можна не погодитись. І усі хто був у ті дні в цьому пеклі, усі постраждалі МАЮТЬ право задавати ці питання і вимагати відповіді. | ||
"20 лютого: кривавий четвер. Знайдено винуватців!" - Як відомо, було знайдено блокнот, залишений в одному з наметів, де проживали силовики під час протистоянь на Грушевського, з прізвищами та номерами людей, які, очевидно, були причетні до подій, що розгорталися біля стадіону ім. Лобановського останніми днями. Сподіваємось, що інформація з нього допоможе встановити винних. | ||
"Снайпери не залишали нам жодного шансу, щоб врятувати людей. Цілили в серце, в легені, очі та в мозок" - Ольга Богомолець. "За один день 18 лютого на Майдані було 1500 поранених, 450 із них — тяжко поранені, і 25 вбиті. А 20 числа — так само понад тисячу, а вбитих було вже понад сорок..." | ||
Спецкор The New Times в деталях восстановил картину решающих событий в Киеве. Главный вывод: братоубийственную бойню развязала власть. ""Не знаю, почему эти погибшие так меня зацепили. Как давно уже не цепляли смерти людей. А ведь я даже не видел их. Не знаю ни их лиц, ни их имен и фамили, ни разу не пересекался с ними. Не видел выражения глаз. Я даже не видел, как они погибли - это произошло без меня, не на моих глазах. Тогда почему?
Может быть, потому, что они умерли за то, за что готов умереть и я сам? Потому что мне понятны их идеалы и их тяга к свободе? Потому что я - такой же как они? И тоже готов - за своих детей. Потому что если не мы - то разгребать придется нашим детям. Уже намного тяжелее, и намного дольше. Но все равно - придется." (с) | ||
Сергей Супрун: "Хочу рассказать о ночи 19 февраля, когда происходила зачистка майдана.Тогда была самая напряженная ночь. Пресловутых сотен самообороны не было, свободовской гвардии не было, люди которые держали оборону были плохо организованны и истощенны, щиты держали до изнеможения подпирая головой. Радовала сцена, наверное потому, что пафосных депутатов с их дешевыми манипулятивными лозунгами не было. Никого." (с) |