Олег Марченко: "Там був один поранений у ногу, з кульовим пораненням, я не соображав, я навіть не пам’ ятаю його лице. Почав його виносити, а мене ззаду по голові дубінкою - луп ! Потім підіймаю голову: куча «беркуту», куча людей лежить… Цього хлопця, якого я намагався винести, б’ють по лицю. Я йому ногами своїми лице прикрив –почали бити мене. ... Ми пішли у двори, а там жіночка одна відкрила під’їзд. Ми позаносили побитих у під’ їзд. І потім протягом годин 3-4х по одному, по два… Спочатку тяжких поранених відправляли. Хоча були і такі, що не чекали доти, доки усіх тяжких відправлять, а першими у машину позаскакували. Були і такі сволочі." (с)