Женя: "...тоді панотець дав йому свій хрестик і сказав, що буде за нього молитися. І хлопець пішов на Інститутську. Вони мали лише дерев’яні щити. Поруч з ним стояли два його товариша. Снайпери вже почали в голови стріляти людям, і вони стали живою стіною, прикриваючи щитами поранених, щоб медики могли винести їх. ...спочатку впав його товариш з правого боку, йому вистріли в голову, потім той, що зліва відхилив щит і куля потрапила йому в серце. І вони падають вдвох, а він залишається один. ...А потім, наступного дня, після того, як вбили його друзів, він зустрів того панотця і він сказав: «Денисе, я за тебе молився увесь час ,я дуже радий, що ти живий!»... Хлопець сказав, що він тоді вперше усвідомив, що це є, коли за тебе моляться." (від Vika Yasyns'ka)