Володимир Гончаровський: «Переді мною вбили хлопця пострілом в голову, я витягнув двох поранених, потім тягнув одразу двох, один уже був мертвий, я його залишив, другого спитався – він ще був живий... і тут я відчув як хребет «клацнув» і впав. Намагався порухати ногами і відчув, що ноги не слухаються... я далі пробував повзти, чіпляючись за бруківку, пробував заповзти за рекламний щит, а через кілька хвилин був другий постріл в руку, у мене було відчуття, що руки вже немає, що вона відстрілена... »