«20 лютого я забігла у Жовтневий. Там у медчастині вже лежали троє вбитих майданівців. Я взяла наплечник, шолом і бронежилет, який зняла з одного з цих мертвих хлопців... я не знаю, хто це був. І знову пішла на Інститутську… » - історія Світлани Сидоренко - медика-волонтера Майдану, координатор медпункту у КМДА. «Я забігла у якийсь під`їзд і заховалась там. Переді мною туди забігли ще якісь хлопці. Через якийсь час у під’їзд ввірвалися беркутівці. Частина з них побігла сходами догори, а троє кинулись до мене і почали бити. Били мене довго. Пам`ятаю я кричала їм: За що ви мене б’єте? Почула лише відповідь кулаків. Вони розривали на мені куртку, жилетку з хрестом. Їм не вдавалося здерти мені з голови каску, пристібнуту ремінцем, то вони її розтрощили просто у мене на голові. Коли вони зрозуміли, що я жінка, то один з них сказав: «Это же женщина». А другий йому у відповідь: «Это не женщина, это шмата». З цього слова я зрозуміла, що один з них точно був львів’янин.»