Олег Бончинський - активний учасник Революції Гідності і воїн-доброволець.  ... На Майдан Олег приїхав вперше під час протистояння на Груші, був там кілька днів. Знову повернувся після 18 лютого: «Весь вечір і ніч 19 лютого я провів на тій барикаді. Коли там побачили, як я далеко кидаю бруківку, попросили: лишайся тут, бо ніхто не докидує туди, куди потрібно...В якийсь момент, коли кидав черговий коктейль, я занадто близько підійшов до щита і вдарився об його край, глибоко розірвав тканини пальця правої руки... Було страшно, але коли влився в ту компанію, дуже скоро страх щез. У мене навіть з`явився навідник. До нас приєднався хлопець - він всівся на самий вершечок барикади і казав мені, куди цілити. Коли він спустився згори, ми відійшли погрітися, щось говорили. І прямісінько нам під ноги - а ми були на кромці басейну фонтану – впала шумова граната. Вона крутилася між нами. Я встиг відвернутися, а він – ні. Коли я глянув на нього, у нього з вух ішла кров. Сильно контузило. Він кудись пішов, і більше я про нього нічого не знаю… » ... Ранок 20 лютого: «...вирішив підніматися тепер по сходах до Жовтневого палацу. Коли забіг за колону будівлі, чув як по ній влучають кулі. Коли я вибіг з-за неї, переді мною пробіг чоловік - і в нього поцілили. Мені здається, якби не він, та куля залетіла б мені прямісінько в груди. А йому потрапила в бік і з протилежного вийшла. Люди занесли його в Жовтневий, ніхто не знав, що робити. Тоді я просто взяв і рукою закрив ту діру, з якої булькала кров...» Тоді ж, віднісши пораненого до медиків, Олег знову повернувся на Інститутську... ... «Треба було показувати, що ми є, що ми сила, що ми не злякалися. Та й тим, хто там залишався, потрібна була допомога. Я добіг до входу в палац, там зустрів своїх, ходорівських. Вони дали мені сигарету. Я закурив і… впав. Мене також віднесли в КМДА»... Повна стаття за посиланням.