Вперше оприлюднене унікальне відео, зняте 20 лютого 2014 року на Інститутській. Його автор - відомий екстремал-руфер Mustang Wanted. 20 лютого він помчав вперед разом з іншими відчайдухами-майданівцями, коли беркутівці залишили свої позиції біля стели і почали відходити з Майдану. Мустанг зміг зафіксувати на відео найбільш трагічні і героїчні моменти того дня. В об\'єктив його камери потрапили щонайменше 12 Героїв Небесної Сотні, дехто вже вбитий, хтось іще живий, знятий незадовго до смерті...

Історія Михайла Нискогуза - одного із відчайдухів, якого 10 років тому побили на колонаді стадіону \"Динамо\" беркути. Тоді йому було лише 17 років і багато хто був переконаний, що затримані і побиті майданівці загинули... На щастя, обоє лишились живими.

Спогади одного із найбільш постраждалих 18 лютого 2014 майданівців - Ігоря Чабана зі Львова. «Ніхто з нашої сотні не мав зброї, хоча… шкода, що її не було... Напередодні бою, 17 лютого, була зустріч з Парубієм, тоді в нього питали про якусь зброю, він категорично сказав, що зброї жодної в нас немає та не буде. І не було... ...навпроти нас на відстані не більше 50 метрів стояв стрій ВВшників, за їхніми спинами було видно беркутівців і тітушок. І ті ж ВВшники дуже завзято і охоче кидали в наш бік і коктейлі, і бруківку... Але ми були хоч трохи захищені. А потім вони почали кидати через наші голови, туди, де стояли жінки і старші люди – без жодного захисту!.... ... На моїх очах один чоловік підняв гранату, яка не розірвалася, і йому відірвало кисть руки..Вже пізніше стало відомо, що гранати – і світло-шумові, і газові – були закуплені в РФ. І були вони значно потужніші, ніж дозволені в цивілізованих країнах. Звичайна світло-шумова граната хіба пальці пошкодила б, а не відірвала б...»

Пам\'яті воїна і майданівця Олега Собченка... У січні 2014 під час розгону майданівців від Черкаського ОДА беркутами і тітушками, Олегу проломили голову і зламали ногу... Доклав чимало зусиль, аби була встановлена справедливість у справах Майдану, справою честі для нього стало притягнення до відповідальності винних у жорстокому вбивстві побратима – Василя Сергієнка, лідера районної «Самооборони Майдану» в Корсуні-Шевченківському, якого викрали, жорстоко катували, вбили і закопали у квітні 2014 року. Олег очолив пошукову групу, яка гарячим слідах знайшла тіло майданівця...

Великий проект «Революція гідності очима людей» з фото і спогадами учасників Майдану. https://hromadske.ua/revolyutsiya-gidnosti

Cтаття про Павла Кучера - майданівця, філософа, почта і воїна. Боєць 14-ї сотні Самооборони Майдану. Поранений 18 лютого в бою з «Беркутом» на розі Інститутської та Кріпосного провулку. Напередодні першої річниці початку Революції Гідності він став одним із співзасновником та координатором Ініціативна група постраждалих/поранених на Майдані. Організацію було створено з метою захисту прав і допомоги усім учасникам Майдану, які були травмовані чи поранені під час «вогняної зими»...

20 лютого журналіст \"Spilno.TV\" Тимур Бедернічек знімав розстріл на Інститутській з 11 поверху готелю \"Україна\" і на власні очі бачив, хто і як вбивав того дня майданівців. Нещодавно він дав свідчення в суді, де серед іншого чітко говорив: - “Я бачив, як стріляють люди з жовтими пов’язками. Я бачив, як вони конкретно стріляли. В інтернет відео іде в гіршій якості. Я бачив картинку на екрані в повній якості. Я бачив більше, ніж було на екрані. Бачив, як чоловіки з жовтими пов\'язками на руках стояли біля барикади з мішків і стріляли в протестувальників. Бачив, як ті падали від пострілів”, - розповів свідок. Детальніше читайте у статті Артура Пріхно: https://lb.ua/society/2021/10/07/495652_sudi_maydanu_bachiv_yak_strilyali.html

Роман Котляревський - медик Червоного Хреста поранений 20 лютого на Інститутській.

Максим Попов — киянин, медик-волонтер Червоного Хреста України, менеджер. Керівник меморіального історичного проекту “Книга пам’яті полеглих за Україну”. Один з медиків Майдану, які 20 лютого працювали на передовій лінії вогню на Інститутській.

Історія майданівця, який вижив на місці наймасовішого розстрілу на Інститутській 20 лютого 2014 року. Львів`янин Іван Раповий – тяжко поранений 20 лютого на Інститутській. 45 хвилин поранений майданівець лежав під обстрілом, поки його змогли винести. У момент, коли Іван схилився над пораненим побратимом, він отримав тяжке поранення в груди. Куля пройшла у двох сантиметрах від серця, пробила легеню, зламала ребра і вийшла в районі лівої сідниці...

20 лютого на Інститутській львів`янин Ігор Заставний отримав тяжке поранення лівої ноги кулею калібру 7.62мм, якими беркути «чорної спецроти» розстрілювали майданівців того дня. Ногу довелося ампутувати нижче коліна. Кулю – головний речовий доказ у справі, до слова, загубили ще в 2014-му під час слідства…

«Мені хотілося, щоб уже швидше пустили кулю в лоба. Було важко відчувати те все на своїй шкірі», - майданівець Ігор Чернецький про нестерпні тортури від тітушок. Ігор Чернецький із Хмельниччини та Євген Гарагуля із Запоріжжя - учасники Михайлівської сотні Майдану. У ніч з 18 на 19 лютого 2014 року вони отримали вогнепальні поранення біля перехрестя вулиць Великої Житомирської і Володимирської, після чого потрапили в полон до тітушок, які їх жорстоко катували... «Ми рухалися від Михайлівської площі. Нас було п`ятеро. Я, Ігор, позаду нас ще троє. У бік перехрестя вулиць Володимирської і Великої Житомирської. Йшли вздовж стіни біля будівлі праворуч. Обійшли кіоск Преси і мали перебігати далі. По нас кидали гранати. Зі зброї стріляти не перестали, але звук пострілів змішався зі звуком вибухів. Їх не можна було окремо ідентифікувати. По нас вели хаотичний вогонь»,- розповів Євген Гарагуля. Він та Ігор мали один дерев’яний щит для захисту на двох. Хлопці вийшли з-за кіоску і за секунду впали - їм обом прострелили ноги...

«Два беркутівці били мітингувальника по обличчю дубинками. Я вже не бачив на його обличчі ні очей, ні носа. Все було розбите. З іншого боку беркутівець стрибнув обома ногами на голову лежачому хлопцю» - свідчив у суді про події 18 лютого 2014 року в Кріпосному провулку майданівець Михайло Малець. Після тих подій Михайло отримав інвалідність на все життя... Свідчення постраждалий надав під час судового процесу щодо Владислава Лукаша - керівника полку харківських беркутів, які стріляли, били, та й убивали учасників мирного протесту 1 грудня 2013 року та 18 лютого 2014 року... Стаття за посиланням...

Вражаючі свідчення майданівця Євгена Аврамчука, який був тричі поранений у ніч на 19 лютого 2014 року під час штурму Майдану. Разом з побратимами він знаходився на передньому краю оборони - поблизу фонтану-пам`ятника засновникам Києва. Навіть після того, як біля його ноги розірвалася світлошумова граната, поранений Євген до останнього залишався на барикадах. Відступив лише отримавши поранення голови та обличчя...

Цікава розмова про Майдан і війну з Андрієм Мальківим - героєм одного з тих знакових фото, що стали справжніми символами Майдану. Фотограф Василь Федосенко назавжди зберіг емоції Андрія, що плаче над тілом дядька Андрія Дигдаловича, вбитого 20 лютого на Майдані...

Олег Бончинський - активний учасник Революції Гідності і воїн-доброволець.  ... На Майдан Олег приїхав вперше під час протистояння на Груші, був там кілька днів. Знову повернувся після 18 лютого: «Весь вечір і ніч 19 лютого я провів на тій барикаді. Коли там побачили, як я далеко кидаю бруківку, попросили: лишайся тут, бо ніхто не докидує туди, куди потрібно...В якийсь момент, коли кидав черговий коктейль, я занадто близько підійшов до щита і вдарився об його край, глибоко розірвав тканини пальця правої руки... Було страшно, але коли влився в ту компанію, дуже скоро страх щез. У мене навіть з`явився навідник. До нас приєднався хлопець - він всівся на самий вершечок барикади і казав мені, куди цілити. Коли він спустився згори, ми відійшли погрітися, щось говорили. І прямісінько нам під ноги - а ми були на кромці басейну фонтану – впала шумова граната. Вона крутилася між нами. Я встиг відвернутися, а він – ні. Коли я глянув на нього, у нього з вух ішла кров. Сильно контузило. Він кудись пішов, і більше я про нього нічого не знаю… » ... Ранок 20 лютого: «...вирішив підніматися тепер по сходах до Жовтневого палацу. Коли забіг за колону будівлі, чув як по ній влучають кулі. Коли я вибіг з-за неї, переді мною пробіг чоловік - і в нього поцілили. Мені здається, якби не він, та куля залетіла б мені прямісінько в груди. А йому потрапила в бік і з протилежного вийшла. Люди занесли його в Жовтневий, ніхто не знав, що робити. Тоді я просто взяв і рукою закрив ту діру, з якої булькала кров...» Тоді ж, віднісши пораненого до медиків, Олег знову повернувся на Інститутську... ... «Треба було показувати, що ми є, що ми сила, що ми не злякалися. Та й тим, хто там залишався, потрібна була допомога. Я добіг до входу в палац, там зустрів своїх, ходорівських. Вони дали мені сигарету. Я закурив і… впав. Мене також віднесли в КМДА»... Повна стаття за посиланням.