Історія Андрюшки Юркевича... Ти вижив тоді в тому пеклі 20 лютого, рятував людей, встиг поділитись своєю історією, але проклята війна тебе забрала... Вічна слава тобі, Друже!...

Ніч 18-19 лютого 2014. Страшна, таємнича і досі не розгадана тема - пожежа в будинку Профспілок. Скільки загублено душ там? Хто розкаже? Чи дізнаємось? Стільки часу минуло... Не забувайте, ніколи, про це.

Несправедливо звинувачений у вбивстві Бузини майданівець Денис Поліщук на фото на передовій боїв 20 лютого 2014року! Дениса впізнала його дівчина на одній з фотографій на нашій сторінці, сьогодні знайшли ще одну. Вбивці на волі, патріоти в тюрмі!? Слава Героям Майдану!

Відеорозповідь учасниці подій в Маріїнському парку 18 лютого, переклад з англійської - на сторінці в FB.

Ильдар Дадин: "...когда беркутовцы погнали нас в третий раз и в какой-то момент настигли последних, то та часть, которую догнали начала драться и кто-то другие из наших отступавших тоже остановились и также схлестнулись с беркутовцами. И в этот момент как мне показалось кто-то из афганцев крикнул: "Куда вы бежите? Остановитесь! Смотрите - беркутовцы дрогнули!" ...если бы у нас была хоть какая-то более менее настоящая дисциплина, а не полная расхлябанность при более показушных тренировках, то так как нас на этом направлении поначалу было раза в три больше противостоявших нам беркутовцев, то несмотря на всю их подготовку и экипировку, я уверен, что мы смяли бы их подчистую" (с)

Важливі спогади учасника трагічних подій 18 лютого Олександра Прохоренка.

Серед безлічі поранених 20 лютого на Майдані був і медик-волонтер Roman Kotliarevskyi. Обов'язково прочитайте статтю про цю ЛЮДИНУ. 18 лютого в бригаді парамедиків Червоного Хреста Роман цілий день надавав допомогу під час зіткнень в урядовому кварталі. 20 лютого виносив поранених з-під обстрілу. Романа поранили на Інститутській навпроти готелю Україна, вбивця цинічно і прицільно вистрілив у людину в уніформі Червоного Хреста...

Історія "штурмової" Бойківської 29 сотні Майдану у спогадах декількох її вояків. Саша, 20 років, м.Турка: "… Зараз дівчата чого найбільше хочуть – машину, гроші. Але тут, у Києві, на вулиці Грушевського, я побачив дівчат, котрі носили нам грілки, чай, бутерброди… Коли їм кулі летіли під ноги – вони сміялися, вони просто сміялися."

Історія двічі пораненого 20 лютого на Інститутській Олександра Лабецького зі Львова.

Юрій Пекуш зі Стрия розповів про своє життя, після трьох вогнепальних поранень, які отримав на Майдані. Його лікування в Польщі коштувало орієнтовно 300 тисяч доларів, кошти дав польський уряд і зібрала польська громадськість. Український уряд на лікування важкопораненого Юрія Пекуша не дав жодної копійки.

Історія Мирона Кваса зі Львова.

Що відбулося у Жовтневому палаці 18-20 лютого? Досі ми достеменно так і не знаємо, що насправді сталося з його захисниками, коли 18 лютого під час прориву беркутівців в бік майдану палац був захоплений.

Історія 35-річного десантника, колишнього міліціонера Івана Рапового, пораненого на Інститутській 20 лютого. "...в умовах постійного обстрілу він лежав на тому ж місці більш ніж півгодини, поки його вдалося винести. Щоб закритись від шквального обстрілу потрібно було запалити шини або щось інакше, щод сховатись за димом. Хлопці просили аби їм щось принесли. І тоді сталась незвична подія, про яку чоловік згадує так: до нас прийшов високий чоловік у чорній шкірянці з дуже світлим обличчям, йшов прямо не пригинаючись, ніс шину і сумку з коктейлями. Міг кинути і підпалити сам, проте просто поставив поруч і пішов назад, подивився на хлопців уважно, але не підійшов і не спробував надати комусь допомогу. Зник так само неочікувано і непомітно, як і з’явився... Ви знаєте, я іноді думаю, що це був ангел..." (с)

Стаття про роботу надзвичайних і самовідданих людей з Ініціативи Е+, які допомагають пораненим на Майдані в Києві та по всій Україні.

Андрій Скоп: "...з Майдану були фактично виведені усі основні сили. І коли перед тим в деяких лідерів, і я це точно знаю, питалися, чи ви знаєте що ви робите, і чи ви розумієте, що ведете натовп на вогонь? ...я не знав, що будуть ці масові вбивства, але ми це вже відчували. А от ті, хто вели людей, мали про це знати. Тим більше, що приходила розвідка і розповідала, що усюди стоять тітушки і «беркутівці». І це говорили і 16-го, і 17-го, що всюди сидять в засадах..."

Історія пораненого 20 лютого на Інститутській В’ячеслава Заречнюка - колишнього міліціонера, для якого вислів «честь мундира» - не порожні слова, як і розуміння того, що правоохоронці мають оберігати і захищати людей, а не вбивати їх...