Про події 18 лютого розповів боєць 15 сотні Самооборони Майдану, львів’янин Олександр Літвінов: «Ми побігли вгору, щоб залізти на дах. Коли піднімалися, то один із мешканців вийшов у коридор, щоб подивитися, що відбувається. Ми розуміли, що коли на даху нас спіймають, то просто скинуть додолу. І цей чоловік заховав нас у своїй квартирі. Ми були закривавлені. У мене все обличчя і одяг було в крові, коли «тітушки» закидували нас камінням, то влучили мені в губу… Цей киянин був дуже хорошим, загалом забрав з даху до десяти наших. Ми переховувалися у нього десь дві години. Територію по Арсенальній повністю усю «прочісували» «беркутівці». Ті, хто поховалися на дахах, «беркутівці» потім там же просто відстрілювали з помпових рушниць. Ми бачили з вікна, як вони стріляли по наших, що бігали по дахах. Що з ними сталося потім, я не знаю… Думаю, що багато їх зникло безвісти, думаю вони їх позабирали», – припустив повстанець.

За свідченням очевидців в ніч на четвер в районі станції м.Арсенальна були знайдені тіла людей. На жаль, поки достеменно нічого не відомо, зокрема про те чи це можуть бути майданівці. Міліція просвітити щодо інформації з цього приводу відмовляється, що знову ж викликає підозри.

Прорив вантажівкою, піддонами, дверима і усім можливим рядів беркуту зранку 18 лютого. (два відео)

Харківський Герой Небесного братства - Влад Зубенко.

«Це був шматочок тієї України, якої ми всі прагнули» - історія дівчини–десятника Ольга Нечитайло.

Сергій: "Був у нас тут чоловік, ми його «батєй» називали, дядя Вова, він нам увесь час допомагав. Приносив шкарпетки, сигарети, одяг… багато чого, бо майже ніхто не допомагав. Гроші, які кидались у ящики, забирала охорона Майдану. Ми були окремо від цього. Нам допомагали трішки афганці і дядя Вова. А потім його застрелили десь біля Маріїнського парку; невідомо навіть, де саме. Він був, як коректор, виявляв снайперів. Ми тут з ним прощались. Його сюди приносили..." (с) (від Vika Yasyns'ka)

Небесна Сотня. Галицькі Ангели.

Дружина Ігоря Ткачука Марія просить усіх небайдужих допомогти знайти фото або відео з останніх хвилин життя героя.

Поранені на Інститутській 18 лютого. Перші вбиті, десятки покалічених і по-звірячому побитих протестувальників. І жінка в блакитній куртці, яка відчайдушно на колінах благає беркутівців не вбивати людей...

Інститутська: смерть і відчай... Кривавий розстріл на Майдані 20 лютого.

Жахливі кадри. Люди помирають на очах. Евромайдан 20.02.2014 Боротьба за життя. 20 лютого. Готель "Україна".

Лист коханому, вбитому снайпером... Сергієві Байдовському.

Історія учасника подій Богдана Масляка.

Спогади про Володю Жеребного.

Олег Марченко: "Там був один поранений у ногу, з кульовим пораненням, я не соображав, я навіть не пам’ ятаю його лице. Почав його виносити, а мене ззаду по голові дубінкою - луп ! Потім підіймаю голову: куча «беркуту», куча людей лежить… Цього хлопця, якого я намагався винести, б’ють по лицю. Я йому ногами своїми лице прикрив –почали бити мене. ... Ми пішли у двори, а там жіночка одна відкрила під’їзд. Ми позаносили побитих у під’ їзд. І потім протягом годин 3-4х по одному, по два… Спочатку тяжких поранених відправляли. Хоча були і такі, що не чекали доти, доки усіх тяжких відправлять, а першими у машину позаскакували. Були і такі сволочі." (с)

Нова казка. Про Майдан. Ярина Винницька.