Александр Абаев: ""...попросил одного парня, который сидел за деревом помочь, подбежал еще мой боец ,я закинул на него правую руку и увидел, что висит палец на коже на сухожилии. И легендарная фраза парней тогда: «не просрите палец, потому что потом хрен найдем!»..." (від Vika Yasyns'ka) | Олена Білозерська: "Прибігла одразу після. Дивилася, як ідуть з поля бою чоловіки. Як виносять поранених і вбитих. Як збирають гільзи від набоїв для АК, якими стріляли силовики. Кілька людей сказали мені, що після звільнення Жовтневого палацу у ньому знайшли російські гроші.
Мені давно здається, що на боці силовиків воюють росіяни. Сподіваюся, їх таки візьмуть у полон і знімуть на відео.", 20 лютого (фото) | Володимир Гончаровський: «Переді мною вбили хлопця пострілом в голову, я витягнув двох поранених, потім тягнув одразу двох, один уже був мертвий, я його залишив, другого спитався – він ще був живий... і тут я відчув як хребет «клацнув» і впав. Намагався порухати ногами і відчув, що ноги не слухаються... я далі пробував повзти, чіпляючись за бруківку, пробував заповзти за рекламний щит, а через кілька хвилин був другий постріл в руку, у мене було відчуття, що руки вже немає, що вона відстрілена... » |
Іван Філіпович: "Люди мали те, що кожен сам собі знайшов. Проти снайперів нічого не допомагає — ні каски, ні бронежилети. Я мав каску і металічний щит. І ховався за деревом. Одна куля зрикошетила — потрапила у голову і застрягла під шкірою. Друга потрапила під око і вийшла через шию. Стріляли зверху. Я зараз не пам’ятаю чітко той момент, коли мене підстрелили." | ||
Дякуючи такому оголошенню, розміщеному на одній з бетонних плит на Майдані: «Прошу відгукнутися тих, хто лежав на барикаді під завалом людських тіл і вижив на вулиці Інститутській, біля метро «Хрещатик», 18 лютого. Я один із вас» волинянин Іван Войчук ( на фото у центрі) розшукав киян Олега Матютенка (ліворуч) та Валерія Григоренка, з якими опинився у звалищі людських тіл біля метро «Хрещатик» 18 лютого на вулиці Інститутській. | ||
Не забути. Не зрадити.
Руслан Ганущак: «У ті три дні смертельного протистояння на Майдані та Інститутській постійно працювали більше десяти камер. Якби всі оператори та журналісти надали свої фото та відеоматеріали слідчим, події можна було би відтворити до секунди», - обґрунтовано вважає оператор Руслан Ганущак. Відтак були би ідентифіковані не тільки виконавці, а й замовники кривавої «зачистки». | Максим Музика: ""Страшно было, потому что российские гранаты - очень мощные... Людям отрывало все, что можно. Я сам на руках выносил человека. Увидел его под лайтбоксом, вернее под остатками лайтбокса. Он под ним сидел, орал не своим голосом, у него – штаны разорваны... ноги разорваны. Видно, штаны были синтетические, они поплавились, сгорели сразу же. Вопящего, его унесли в сторону Дома профсоюзов. Я там остановился на минуту, снял противогаз….и увидел, с какой частотой несут раненых: от 5 и выше в минуту. Огромный поток." (від Vika Yasyns'ka) | |
Володимир Табака: "Я допомагав хлопцям великий щит перенести наверх до Жовтневого. Коли дійшов до сходів, навіть гадки не мав, що «беркути» можуть бути зверху. І коли ми несли той щит, я побачив, що виносять жовтого хлопця, вже мертвого. Відчуття були моторошні, а коли підіймалися по останніх сходинках побачили мертвого Василя Мойсея, його ще не встигли забрати. Не видно було, хто стріляв і хтось крикнув: «ховайтесь за щити, стріляють», - а щитів окрім великого у нас не було. Але ми все одно занесли його у внутрішній двір Жовтневого. А потім спустилися вниз - отямитися. Коли почали хлопців один за одним зносити…- важко таке згадувати…" (с) | ||