Катя: "Пока там стояла, все время молилась за пацанов.. Было ощущение, что все, что происходит – это закономерно, то есть мы заслужили чем-то вот это! Наш народ на национальном уровне заслужил вот это кровопролитие своим равнодушием, своей злостью, жадностью, ненавистью, которая была до того. Мы сами засеяли причины этих событий! Когда я стояла там, периодически подавали раненых, и у меня было четкое понимание, что мы сами в ответе за это все. То есть было так больно за то, что молодые гибнут. Очень было больно, что такая цена..." (с) (від Vika Yasyns'ka) | Ірина Солошенко: "Бегу к «скорой» и вижу перепуганные глаза фельдшера. Он на меня смотрит и спрашивает, что у парня. Я ему сказала, что легкое. А он мне: «легкое - в Михайловский». Ну, тут я матом говорю, что легкое прострелено – открываем. Он открыл двери - парня загрузили. Всегда как делали: фотографировали номер скорой, спрашивали фамилию и имя. Этим занимался медбрат. Мне теперь ужасно хочется всех найти, для того ,чтоб мы уже просто встретились и нашли нашего этого парня. Мне очень хочется найти и медбрата и его..." (с) (від Vika Yasyns'ka) | |
Змонтоване відео з декількох сюжетів, знятих 18 лютого на Інститутській. Декілька атак наших активістів, один з наступів "беркуту", знайоме тим, хто там тоді був "Стоїмо!" (так кричали хлопці людям під час чергового наступу беркуту, яких було декілька (3 чи 4) аби зупинити натовп і не спровокувати паніку, і це їм вдавалось). І остання атака "беркуту", паніка біля барикад, люди не можуть протиснутися в вузький прохід, як знаємо, це спричинило жахливу давку, люди перелазили, хто міг, через барикади, інші - просто падали в проході один на одного, створюючи "купу тіл"... І це все під постріли і обкидання камінням беркутівців. Багато хто, хто мав можливість стрибав у котлован справа (в деяких місцях висота була близько 3-х метрів, можливо, і більше), кому повезло (як одному з авторів цієї групи) - приземлялись в листя, хто стрибав ближче до барикад - падали на каміння і цеглу, іноді на голови одне одному...
На відео зафіксовані лише деякі фрагменти того жаху. Автор відео - Віктор Тимченко ("Капітан Немо"). | Максим Гошовський: "Не хочется, чтобы о погибших и о их идеалах забыли... я до сих пор помню, когда я приехал после Институтской в Днепр,то было заседание обл совета, я на него пришел с щитом и флагом, в общем во всем обмундировании. что было на майдане. флаг в крови, щит в крови и когда я стоял в зале и когда я в него проходил,то мне никто даже слова не мог сказать и что-то сделать,они были как шелковые, а теперь блин... у нас как были регионалы у власти,так и остались..." | |
20 лютого. Висота Жовтневий.
Відео, у якому зібрані і синхронізовані кадри з різних камер від 08год.57сек до 09:43 20 лютого. У лівому нижньому куті вказано час, а на екрані чотири камери показують, що відбувалося у той самий час в різних місцях. Автор відео - Евеліна Нефертарі працювала над тим, щоб зробити таку синхронізацію для якомога точнішого відтворення, того, що сталося. | ||
Александр Абаев: ""...попросил одного парня, который сидел за деревом помочь, подбежал еще мой боец ,я закинул на него правую руку и увидел, что висит палец на коже на сухожилии. И легендарная фраза парней тогда: «не просрите палец, потому что потом хрен найдем!»..." (від Vika Yasyns'ka) | Олена Білозерська: "Прибігла одразу після. Дивилася, як ідуть з поля бою чоловіки. Як виносять поранених і вбитих. Як збирають гільзи від набоїв для АК, якими стріляли силовики. Кілька людей сказали мені, що після звільнення Жовтневого палацу у ньому знайшли російські гроші.
Мені давно здається, що на боці силовиків воюють росіяни. Сподіваюся, їх таки візьмуть у полон і знімуть на відео.", 20 лютого (фото) | |
Володимир Гончаровський: «Переді мною вбили хлопця пострілом в голову, я витягнув двох поранених, потім тягнув одразу двох, один уже був мертвий, я його залишив, другого спитався – він ще був живий... і тут я відчув як хребет «клацнув» і впав. Намагався порухати ногами і відчув, що ноги не слухаються... я далі пробував повзти, чіпляючись за бруківку, пробував заповзти за рекламний щит, а через кілька хвилин був другий постріл в руку, у мене було відчуття, що руки вже немає, що вона відстрілена... » | ||