Історія Євгена:"Я немного занимаюсь духовной работой и увидел здесь борьбу со злом. И когда здесь открыта была эта преисподняя, горело все, и как эта преисподняя пожирала молодых парней… вот такая жертва. Здесь вой был самого Сатаны, если прислушаться. ...У меня 4 девчат, я вот говорю,что любой бы взял зятя из тех пацанов. Они там есть и беззубые и всякие, но души – сильнейшие. Пацаны – лучшие, часто, хоть и уличные, но души!!!" (від Vika Yasyns'ka)

“Рассказ киевлянки в которую попала брошенная "Беркутом" граната на Институтской : "Потом один из "Беркута" с человеческими глазами под защитой своего щита отвел нас с бабушкой в ближайшую подворотню. Там уже было человек 30 людей: около 13 женщин, 6-7 мужчин – дедушка, мальчик лет 17, пресса и 4 среднего возраста мужчины. Дедушка лежал на земле, и 2 "беркута" добивали его дубинами. Еще двое мужчин были все залиты кровью из ран на голове. У женщин – ранения различной тяжести, у девочки из Красного креста отбита нога (бедро), у девочки из прессы разбита голова и выбито колено и т.д. "

Революція завжди пожирає своїх дітей? Історії про тих, хто досі бореться на майдані: "Вертаючись назад, я уже чітко розумів мету свого візиту. Донести, що коли через деякий час з цих людей на центральних каналах почнуть робити ізгоїв, “беспрєдєльщиків”, волоцюг — ми не маємо їх зрадити. Бо вони справді стояли і продовжують стояти на Майдані за зміни. Зміни, яких нема і поява яких не передбачається"

Антон Мусік:"…А у будинок офіцерів, наскільки я знаю, запустили тітушок і сказали, що хочете те й робіть з людьми. І потім ми вже дізнавались про трупи у каналізаційній системі. Невідомо, що там робилося….» (від Vika Yasyns'ka)

Михайло Амросієв: "В палатках в Мариинском парке расчленяли тела. «Титушки» это делали. Головы отрубали. Сначала людей били, а потом, полумертвых, бросали друг на друга в палатках. Кто-то задыхался и умирал. Вы видели эти печки, в которых тела сжигали?.....Я очнулся среди мертвых людей. Рядом со мной лежал мертвый беркутовец и наш парень. Меня снимал оператор и увидел, что я еще дышу. Очнулся я в больнице”.

Історія Романа: "...Та ж москаль один з нами воював! хлопцеві 19 років, з Єкатеринбургу, «йобург» називаємо ми, і москалі так називають. Він приїхав, а мамі сказав, що їде на роботу у Германію. Взяв грошей - і автостопом сюди. Він тут ніби збожеволів! Каже нам: «мене тут краще обходять, як Путіна.» У нас москаль в сотні. Ми поважаємо росіян, я якщо треба, буду принципово російською розмовляти. Руський народ так само за нас. І оцей москаль каже, коли лежав у лікарні, а я йому сала приніс: «якщо я умру від воспалєнія, помогіте моєй странє стать на ноги…» Тут росіяни на нашому боці. Бо я колись хотів волочити російський прапор за собою, вибачте, не буду цього робити. Я його підніму. Тому що вони не винні. Вони бояться.… "(від Vika Yasyns'ka)

Історія Олега Миколайовича, шахтара зі Львову: “« Ті дівчата, котрі мене розділи на Майдані і рану перев’ язали, крапельницю зробили дуже професійно, - вони мені врятували життя. Хотів би їм подякувати. І шоферу дякую, що віз мене сюди по тротуарах, бо були усі мости, дорогі перекриті...Він мене терміново сюди привіз, а я вже був ніякий…» (від Vika Yasyns'ka)

Володимир Рудов про Майдан.