За преступления во время Евромайдана так никого и не наказали - Amnesty International. Генсек правозащитной организации планирует обсудить с генпрокурором расследование тех уголовных производств, которые были открыты в связи с преступлениями, зафиксированными в ходе Евромайдана. | Пам'яті Андрюшки Юркевича, "Грізлі"... «… Достойная жизнь не существует без достойной смерти. Если ты не готов принять смерть, значит ты и не живешь. Потому что смерть говорит о человеке больше чем жизнь, смерть не даст соврать: то как и за что ты умрешь, навсегда определит кем ты был на самом деле в этом мире…». | |
Не зрадь Майдан? Гірка правда. Такий народ без пам'яті, народ який не цінує своїх ні мертвих, ні живих героїв приречений. Кажуть, що також зникли памятні таблиці... Кличко і кияни, яким так не терпиться покататись машинами по крові на Інститутській, може досить? Це не лише влада і система винні, це наша байдужість позбавляє нас надії і майбутнього... | ||
Юрій Пекуш зі Стрия розповів про своє життя, після трьох вогнепальних поранень, які отримав на Майдані. Його лікування в Польщі коштувало орієнтовно 300 тисяч доларів, кошти дав польський уряд і зібрала польська громадськість. Український уряд на лікування важкопораненого Юрія Пекуша не дав жодної копійки. | ||
Інтерв'ю з генералом Миколою Маломужем про 20-21 лютого, його версія про причину втечі Януковича, та про те, якою ціною планувалось зачистити Майдан. "... Власть рассчитывала, что после убийств Небесной сотни, народ на Майдане поднимется и пойдет на Администрацию президента, а там их расстреляют пулеметчики. Под эту ситуацию подтянули 30-35 тыс. подразделений МВД, которые после планируемого расстрела под АП и Кабмином должны были провести основную зачистку Майдана."
| ||
Історія 35-річного десантника, колишнього міліціонера Івана Рапового, пораненого на Інститутській 20 лютого.
"...в умовах постійного обстрілу він лежав на тому ж місці більш ніж півгодини, поки його вдалося винести. Щоб закритись від шквального обстрілу потрібно було запалити шини або щось інакше, щод сховатись за димом. Хлопці просили аби їм щось принесли. І тоді сталась незвична подія, про яку чоловік згадує так: до нас прийшов високий чоловік у чорній шкірянці з дуже світлим обличчям, йшов прямо не пригинаючись, ніс шину і сумку з коктейлями. Міг кинути і підпалити сам, проте просто поставив поруч і пішов назад, подивився на хлопців уважно, але не підійшов і не спробував надати комусь допомогу. Зник так само неочікувано і непомітно, як і з’явився... Ви знаєте, я іноді думаю, що це був ангел..." (с) | ||