"Чорний четвер" на Майдані. Фото Jakub Szymczuk
Історія і фото безпосереднього свідка подій 20 лютого на Майдані - фотографа польського видання "Go?? Niedzielny" Якуба Шимчака. Якуб був на Майдані двічі - вперше 11 - 17 лютого. Вдруге він приїхав до Києва на наступний день після початку заворушень - 19 лютого. 20 лютого, в «чорний четвер», він провів на Інститутській, роблячи фоторепортаж з передової. | ||
Польський кореспондент каналу "Telewizja Republika" Bartlomiej Maslankiewicz веде репортаж з передової боїв на вулиці Інститутської 20 лютого 2014 року.
2:32 - неопізнаний поранений, до нього підбігають інші хлопці, у червоній куртці Денис Поліщук (з 3:18), якого зараз несправедливо звинувачують у вбивстві Бузини. Поруч - Орест Квач, який героїчно загинув в бою під Лутугіно...
7:00 - в кадрі з'являється Олександр Храпаченко. Він загине зовсім скоро на першій барикаді нагорі Інститутської.
7:34 - з мегафоном Василь Галамай. За кілька хвилин його буде тяжко поранено. Зліва від Василя тримає фрагмент якогось авто Герой Небесної Сотні Йосиф Шилінг.
Далі кореспондент повертається до Жовтневого. Там майданівці знаходять і полонять полковника ВВ, який, зірвавши свої погони, заховався під купою одягу та сміття.Кілька хлопців залізли на дах Жовтневого палацу. Панорама Майдану.
| Історія Катерини Кобко, 18 лютого, пекло на верхніх барикадах.
"...Меня тоже попробовали вытащить, однако нога под телами людей сильно завернулась, и, осознавая это, я кричала, чтобы снимали сначала верхних. Кричала, пока вдруг не заметила, лежа на земле спиной, глазами вверх, что вытягивать перестали. Начали добивать дубинками. Били по головам, хребтам и рукам, куда дотягивались. Я лежала в самом низу, подтягивалась на руках, плюхалась обратно в грязь спиной, крутила головой, силясь понять, что происходит. " | Кіборг-майданівець Андрій Серганчук з Волині.
"...Я бачив, як беркути попереду стріляли в нас, як вони клали свої калаші на барикаду і валили просто в наш бік. Він побаченого там мені стало дуже погано можливо я навіть втратив свідомість, бо просто не пам’ятаю, що було далі. Отямився від того, що який старший чоловік, здається афганець з чорним від диму лицем, таким що лише одні очі світилися, почав мене штурхати, говорив щось про те, що це війна і революція, що революцій без крові не буває. Я дуже вдячний йому за те, що він мене тоді привів до тями." (с) |
Спогади про 18 лютого Маргарити Мудрик:
"Среди тысячей ублюдков в серо-синей форме были и Люди.Некоторым я обязана жизнью - двое беркутовцев вытянули меня из смертельного завала людей в баррикаде на Институтской... Мы лежали друг на друге в узеньком проходе возле метро. Никто не мог подняться. Мы орали, барахтались и плакали. Гранаты взрывались под носом, под весом друг-друга ломались кости и сжимались легкие , дышать было уже нечем. У одного пожилого мужчины остановилось сердце и он , уже бездыханный, лежал прямо на моей спине. Это был конец. Я закрыла глаза и совсем сдалась. И тут сильные руки резким движением вытянули меня из живой трясины." (с) | Іван Гранаткін, медик-волонтер, відомий за фото, де його бинтує беркутівець у формі медика.
"Я розумів що мене зараз заберуть в автозак, та спробував знайти когось щоб щось пояснити... але вони всі від мене шарахались, так і вийшов звідти, досі вважаю це дивом. Медик той з Львівського беркута. Не знаю як до цього відноситись - спочатку тебе та дружину намагаються вбити, потім б'ють, а потім надають допомогу перев'язуючи бинтом...
Людей біля метро тоді бив Дніпропетровський беркут та ще хтось, Львів потім підійшов (але Львів "проявив" себе в Маріїнському). Взагалі нормальних там не було, просто Західних деякий час тримали під ВР як "неблагонадійних", та потім всі себе проявили..." (с) | |
Історія і фото про 18 лютого, зроблені американцем Mark Estabrook на барикаді по вул. Грушевського перед і під час штурму Беркуту. Важливі фото Беркутів зі зброєю.
«…Під час чергового маневру навколо мене, один з Беркутів прицілився в одного з моїх захисників і вистрілив йому в спину. Я не просто покладаюся на мою пам'ять або спогади - це є на одній з моїх фотографій. Ви можете побачити цей момент застиглий в часі. Навіть можна побачити гільзу, що відлітає від напівавтоматичного пістолета. По суті, він прийняв мою кулю, поки міліція записувала злочин на відео. Я не знаю, як його звуть, і я не знаю, чи він вижив. Непросто думати про нього, і поки я живий, я ніколи його не забуду.» (с) | 18 лютого. Реконструкція страшних подій, що сталися під час останньої атаки "Беркуту" на вул. Інститутській, коли люди, тікаючи на Майдан, потрапили у жахливу пастку, завал у вузькому проході на верхніх барикадах. Історія учасника подій, декілька відео. "... в этот момент в это место в баррикаде на большой скорости влетел серый КрАЗ водомёт, люди лежащие в давке закричали от ужаса и отчаянья, КрАЗ отъехал немного назад и опять с разгона въехал в баррикаду, сразу через баррикаду начали перепрыгивать твари в тёмно-синей униформе с белыми светоотражающими полосками на рукавах и с резиновыми дубинками в руках, которые минуя немногих защитников баррикады которые готовы были дать отпор, начали избивать людей лежащих в давке, удары наносили по головам держа дубинку двумя руками (в течении месяца после этих событий мне снился один и тот-же сон, водомёт влетающий в баррикаду и нелюди избивающие беспомощных людей лежащих штабелями друг на друге). Им кричали, что они бьют трупы, и чтобы они остановились, но бесполезно..." (с) | Троє полеглих героїв Небесної сотні у відеофрагменті французького телекеналу BFVTV, ранок 20 лютого.
14-а секунда: чуємо чіткий звук пострілу і видно як падає чоловік, каска з голови відлітає і котиться по бруківці. Його пробує відтягнути побратим, але струмінь води з водомету не дає цього зробити. Той самий струмінь підкидає тіло вбитого майданівця, вибиває з його рук біту…
Це один з перших вбитих того дня – Богдан Вайда з Львівщини.
20-а секунда: у відчаї свій щит кидає в бік водомета Іван Пантелєєв. За ним біжить і намагається вдарити кийком беркутівець.
Івану лишилося жити трошки більше години, він був поранений сім разів, виносив багатьох побратимів і загинув на тротуарі біля готелю «Україна».
30-а секунда: в кадрі з'являється Микола Паньків, у камуфляжі та зеленому металевому шоломі. Чоловік питає: «Бл@ь, де коктейлі? Де коктейлі!?»
Микола також загине на самій передовій біля готелю «Україна»…
Фрагменти цих кадрів, зокрема як водомет збиває із бруківки тіло Богдана Вайди |