Іван Філіпович: "Люди мали те, що кожен сам собі знайшов. Проти снайперів нічого не допомагає — ні каски, ні бронежилети. Я мав каску і металічний щит. І ховався за деревом. Одна куля зрикошетила — потрапила у голову і застрягла під шкірою. Друга потрапила під око і вийшла через шию. Стріляли зверху. Я зараз не пам’ятаю чітко той момент, коли мене підстрелили." | ||
Дякуючи такому оголошенню, розміщеному на одній з бетонних плит на Майдані: «Прошу відгукнутися тих, хто лежав на барикаді під завалом людських тіл і вижив на вулиці Інститутській, біля метро «Хрещатик», 18 лютого. Я один із вас» волинянин Іван Войчук ( на фото у центрі) розшукав киян Олега Матютенка (ліворуч) та Валерія Григоренка, з якими опинився у звалищі людських тіл біля метро «Хрещатик» 18 лютого на вулиці Інститутській. | Не забути. Не зрадити.
Руслан Ганущак: «У ті три дні смертельного протистояння на Майдані та Інститутській постійно працювали більше десяти камер. Якби всі оператори та журналісти надали свої фото та відеоматеріали слідчим, події можна було би відтворити до секунди», - обґрунтовано вважає оператор Руслан Ганущак. Відтак були би ідентифіковані не тільки виконавці, а й замовники кривавої «зачистки». | |
Максим Музика: ""Страшно было, потому что российские гранаты - очень мощные... Людям отрывало все, что можно. Я сам на руках выносил человека. Увидел его под лайтбоксом, вернее под остатками лайтбокса. Он под ним сидел, орал не своим голосом, у него – штаны разорваны... ноги разорваны. Видно, штаны были синтетические, они поплавились, сгорели сразу же. Вопящего, его унесли в сторону Дома профсоюзов. Я там остановился на минуту, снял противогаз….и увидел, с какой частотой несут раненых: от 5 и выше в минуту. Огромный поток." (від Vika Yasyns'ka) | Володимир Табака: "Я допомагав хлопцям великий щит перенести наверх до Жовтневого. Коли дійшов до сходів, навіть гадки не мав, що «беркути» можуть бути зверху. І коли ми несли той щит, я побачив, що виносять жовтого хлопця, вже мертвого. Відчуття були моторошні, а коли підіймалися по останніх сходинках побачили мертвого Василя Мойсея, його ще не встигли забрати. Не видно було, хто стріляв і хтось крикнув: «ховайтесь за щити, стріляють», - а щитів окрім великого у нас не було. Але ми все одно занесли його у внутрішній двір Жовтневого. А потім спустилися вниз - отямитися. Коли почали хлопців один за одним зносити…- важко таке згадувати…" (с) | |
Прикарпатець розповів, як «Беркут» знущався над людьми на Майдані.
"Лежав у великій калюжі власної крові на сходовій клітці й довго намагався зрозуміти, де я і що зі мною. Відтак зіп’явся на ноги й подзвонив у двері до якоїсь квартири. Коли ж відчинили, то попрохав води, бо дуже мучила спрага. Але напитися мені не дали. Натомість, як зараз пам’ятаю, жінка, котра вийшла з того помешкання, пішла сходами вниз і повернулася звідти з «беркутами». Тоді для мене все почалося спочатку." (с)
| "Истории участников Майдана: "Если бы мы начали отстреливаться, не выжил бы никто".
- Насколько я знаю, из Жовтневого не успели эвакуироваться человек 10-15. Они заблокировались в одной комнате. Вроде бы до сих пор этих людей не нашли ни среди живых, ни среди мертвых. Наверное, просто "зачистили". Кстати, в Мариинском парке, было прикопано более 20 тел. Говорили, что их свозили с Грушевского, а потом должны были вывезти в крематорий и сжечь. Есть данные, что это те парни, которых забирали у нас, затягивали к себе, а потом добивали. Есть же снимки, что мужчине рот зашили, другого посадили на фейерверк. Непонятно, кто это делал – "беркутовцы" или "титушки" – они же все одинаковые". | |