Історія Юрія, десятника у Другій сотні Самооборони. «У райвідділі сказали, що треба підписати папери... Буцімто ми перешкоджали працівникам міліції у їхній діяльності, зривали з них одяг, наносили тілесні ушкодження. Під копірку на нас склали адмінпротокол, попросили підписати, я не погодився. Після цього мені пояснили, що треба підписати. Так як я не хотів більше получити по шиї – підписав. А потім повели до начальника райвідділку. Той запитав: «вот мы тебя сейчас отпустим, куда ты пойдешь?». Я сказав: «на Майдан», - а він: «ти шо больной? Я йому: «ні, хворі у лікарнях лежать, їм надають допомогу, а я здоровий..там усі здорові стоять» А він посміявся… »(від Vika Yasyns'ka)
| “Під час подій 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві силовики, снайпери розстрілювали неозброєних майданівців, не жаліючи ані медиків, ані жінок. Про це розповіли Радіо Свобода протестувальники Микола Токар і Олег Томащук, які теж були тоді мішенню для снайперів. Ці майданівці дивом залишилися неушкодженими, але поряд із ними від куль загинули десятки людей.» | |
Історія Олександра. " Під час останнього штурму був поранений невеличкими трьома гумовими. Дві з них, правда, вже через 4 дні знайшли. Стріляли впритул – 3-4 метри. Наша сотня тоді була на Грушевського. Ми працювали приманкою, відтягали на себе якомога більше сил…Ми вийшли за барикаду разом з правим сектором, побудували черепаху і позаду нас викладали шини, тобто наша задача була прикрити цей процес. Насправді, нам сотник пояснив ситуацію перед цим, що ми тут - гарматне м’ясо… (від Vika Yasyns'ka)
| ||
Історія Євгена. “На Грушевського наша задача була вийти і влаштувати цирк, щоб відтянути на себе силу. Тобто ми були наживкою. Кому страшно, того відправляли, але ніхто не пішов. З боку дивитися це було навіть смішно, бо проти нас було декілька тисяч «беркуту». А нас стояло 150 придурків і кричали, що ми вас не пропустимо, здавайтесь, а їх ціле поле стояло.. Це треба було бачити! Ми їх так тримали годин 6…» (від Vika Yasyns'ka)
| ||
Історія Андрія “Одесса”. “Оружия у нас было совсем немного 3-4 штуки на весь Мйдан. Но это смешно, когда по тебе стреляют калибром 7,62, который прошивает бронежилет насквозь навылет, а ты в ответ пневм-оружием. Все это - детские игрушки. Все равно, как с детским пистолетом водяным идти в лес на кабана. Слухи ходили, что у нас и гранаты боевые были, но это глупо. Единственное наше оружие – палки, камни, коктейли и сила духа.» (від Vika Yasyns'ka)
| Останній смертний бій
Дуже добра підбірка спогадів про штурм Майдану! (відео штурму барикад, пожежі в профспілках, фото)LB.ua опитав кількох очевидців подій тієї ночі, попросивши пригадати все, що вони зможуть. Їх свідчення місцями різняться, але всі вони підтверджують: під час вирішального протистояння на Майдані не було політиків. Не було людей, які зараз задоволено ділять посади у владі, не було розпіарених командирів, не було організованих загонів Самооборони. Керівники Майдану залишили людей самих розбиратися з “Беркутом” і озброєними “тітушками”. І, наскільки відомо LB.ua, опозиціонери були впевнені, що всі, хто лишиться на головній площі країни, загинуть, і на цьому Майдан закінчиться.
Але він не закінчився - завдяки героям цього тексту в тому числі.
| |
“Звужування масштабів того, що відбулось до кількох снайперських груп - дуже зручно і для слідства, і для винних, і для всього силового апарату.Тому що тоді у тінь відходять сотні і тисячі силовиків, які забивали на смерть, які кидали гранати в голови, які використовували "модернізовані"(чи навіть, можливо, бойові) гранати, які слідкували, вистежували, викрадали, катували. А також всі ті сотні і тисячі силовиків які бачили, чули або знали про такі дії тітух і ескадронів смерті, але не тільки не заважали катам, а й сприяли.» | ||
Вадим, 21 рік: «Мене дуже вразила людська жорстокість. Як ми відходили з Грушевського, я побачив саморобний намет, там літній чоловік сидів, років 60-65 йому було. Увірвались туди спочатку внутрішні війська,а потім бійці «беркуту». 5-7 здорових чоловіків били цю людину кийками. А той був повністю у цивільному одязі. Навіть не знаю, чи вижив він. Бо били страшно…»
(від Vika Yasyns'ka) | ||