Ростислав: "Я понимал, что ни милицию, ни «беркут» провоцировать не нужно. У них нет башни и лезть на рожон с тем же «беркутом» – глупо. У меня были ситуации с ними в жизни, я понимал, что лучше поднять руки вверх и их не трогать. Но когда милиция и «беркут» начали беспредельничать, применять оружие, при этом применили его первыми. Начали бить людей, я занял иную позицию." (від Vika Yasyns'ka)

Після зачистки на розі Шовковичної і Грушевського 18 лютого.

Про Львівську сотню. «Когда под утро силовики решили, что уже победили, неожиданно появилась «львовская сотня».

“Тут у нас нові пригоди Асавелюка біля Жовтневого 20 лютого. Або принаймні його машини і його снайперів. МВС оприлюднило нове відео стрілянини. Відео було оприлюднено, щоб продемонструвати масовану стрільбу по натовпу мусорами в чорному з "жовтими повязками". Але на ньому можна розгледіти пригоди групи снайперів, ймовірно пов'язаної з Асавелюком. Якщо бути уважним» (с)

"Ти маєш зробити добро зі зла, тому що його більше ні з чого робити". (с) "Защитники майдана. 18.02.2014" (Anton Zayets)

НОВІ ДОКАЗИ: Російські спецслужби допомагали київським вбивцям (з перекладом на сторінці Фейсбук)

Безіменна сотня. Скільки насправді жертв бійні 18 лютого? “... перед очами багатьох досі стоять не лише обличчя тих, кого відспівували на Майдані, а й дещо інше. Прикриті деформовані трупи, які вантажать в автобуси. Чорні мішки, які вантажать у КамАЗи. Тіла з відрізаними головами. Безіменна сотня, пошуками братської могили якої і тим більше вбивць, здається, сьогодні зовсім не переймаються ті, чию «чесну» владу загиблі відстояли ціною власних життів..."

ч.2 Відео 20 лютого від Jerome Sessini. "Ховаючись на поверхах, снайпери починають безперервну стрілянину по активістам. Звикший до паніки натовпу під час стрільби, фотографа вражає спокій протестувальників, які не бояться... "Я думаю, вони залишились там, щоб протистояти, щоб показати свою рішучість, але в той же час у них не було іншого вибору, було дуже небезпечно відступати під снайперським вогнем". "Я не міг їх відрізнити від інших демонстрантів, так як в ультра-націоналісів завжди червоно-чорний прапор, ці ж не мали нічого, і вони буде не озброєні".

Ніхто не забутий, ніщо не забуте. “40 днів Небесної сотні. Місця спомину”.

Історія Віктора Міщишина: “На Майдані усім охочим роздавали біленькі та простенькі вервички з хрестиками і під час однієї з вахт я взяв і собі таку та прицепив до рюкзака. Мій маленький Богданчик якому чотири рочки всім зараз розказує: «Мого тата не вбили, бо в нього був хрестик».. Того вечора коли ми востаннє бачились з Толіком йому цей хрестик теж дуже сподобався і я йому пообіцяв, що якщо будуть носити знову то я йому візьму. Буквально через 10 хвилин після того як ми розсталися я взяв йому таку ж вервичку… Але передати її я вже зміг лише його дружині на поминках…» (с)

“Народний гнів 18 лютого” (фото)

“Вул. Інститутська - 18 лютого 2014. Наступ Беркута»

“Друзі, дякуючи Вашій увазі і небайдужості (величезне спасибі Prytula Mukola !) вдалося знайти одного з тих героїчних хлопців, які витягли з-під куль на Інститутській пораненого Сергія Трапезуна.»

Історія пораненого героя, Богдана Івановича.

20 лютого стріляли з АК, яких офіційно на озброєнні немає (відео) "На думку Сергія, більшість із людей, які були вбиті на вулиці Інститутській того дня, полягли під кулями не снайперських гвинтівок, а автоматів Калашникова. За його словами, з найновіших моделей цієї зброї можна здійснювати дуже прицільні постріли в шию, голову, груди, від яких і загинуло багато майданівців.»

Історія Сергія Трапезуна з Хмельниччини, пораненого 20 лютого на Інститутській.