Олекса Манн: «Хотів би сказати про гасло "Слава Україні!". За останні дні воно повністью зминило для мене своє значення. І набуло нового сенсу. Коли в диму від покришек і в клубах фіолетового газу, де невидно майже ніхера, наближається нова сотня на дополмогу, і з цього апокаліпсису, лунає "Слава Україні!", а у відповідь тисячи голосів кричать "Героям Слава!", зрозуміло, що парадигма гасла зминилась. Зрозуміло, що ідуть свої берсеркери. Стрімко ідуть на допомогу.»

Історія Дмитра Ревякіна: “Я стоял внизу, у меня затекли ноги, я успел сделать назад буквально шагов 5 и сразу упал, каска слетела, я упал лицом вниз, я сразу схватил голову, чтобы как-то защитить ее. Они начали обрабатывать по голове. У меня сильно повреждена левая часть головы - они были дубинками. Первая линия оттесняет, вторая избивает…»

Історія Юрія, десятника у Другій сотні Самооборони.  «У райвідділі сказали, що треба підписати папери... Буцімто ми перешкоджали працівникам міліції у їхній діяльності, зривали з них одяг, наносили тілесні ушкодження. Під копірку на нас склали адмінпротокол, попросили підписати, я не погодився. Після цього мені пояснили, що треба підписати. Так як я не хотів більше получити по шиї – підписав. А потім повели до начальника райвідділку. Той запитав: «вот мы тебя сейчас отпустим, куда ты пойдешь?». Я сказав: «на Майдан», - а він: «ти шо больной? Я йому: «ні, хворі у лікарнях лежать, їм надають допомогу, а я здоровий..там усі здорові стоять» А він посміявся… »(від Vika Yasyns'ka)

“Під час подій 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві силовики, снайпери розстрілювали неозброєних майданівців, не жаліючи ані медиків, ані жінок. Про це розповіли Радіо Свобода протестувальники Микола Токар і Олег Томащук, які теж були тоді мішенню для снайперів. Ці майданівці дивом залишилися неушкодженими, але поряд із ними від куль загинули десятки людей.»

Вячеслав Лихачев “Еврейский курень Небесной сотни».

Проект "Медики Майдану" (від Vika Yasyns'ka)

Історія Євгена. “На Грушевського наша задача була вийти і влаштувати цирк, щоб відтянути на себе силу. Тобто ми були наживкою. Кому страшно, того відправляли, але ніхто не пішов. З боку дивитися це було навіть смішно, бо проти нас було декілька тисяч «беркуту». А нас стояло 150 придурків і кричали, що ми вас не пропустимо, здавайтесь, а їх ціле поле стояло.. Це треба було бачити! Ми їх так тримали годин 6…» (від Vika Yasyns'ka)

Історія Богдана Миколенка про ніч 19 лютого

Історія Джеми “«Під виглядом самооборони бігає багато людей, які видають себе за самооборонців, а насправді - це мародери. І вони роблять надзвичайну шкоду Києву.» (від Vika Yasyns'ka)

Останній смертний бій Дуже добра підбірка спогадів про штурм Майдану! (відео штурму барикад, пожежі в профспілках, фото)LB.ua опитав кількох очевидців подій тієї ночі, попросивши пригадати все, що вони зможуть. Їх свідчення місцями різняться, але всі вони підтверджують: під час вирішального протистояння на Майдані не було політиків. Не було людей, які зараз задоволено ділять посади у владі, не було розпіарених командирів, не було організованих загонів Самооборони. Керівники Майдану залишили людей самих розбиратися з “Беркутом” і озброєними “тітушками”. І, наскільки відомо LB.ua, опозиціонери були впевнені, що всі, хто лишиться на головній площі країни, загинуть, і на цьому Майдан закінчиться. Але він не закінчився - завдяки героям цього тексту в тому числі.

Вадим, 21 рік: «Мене дуже вразила людська жорстокість. Як ми відходили з Грушевського, я побачив саморобний намет, там літній чоловік сидів, років 60-65 йому було. Увірвались туди спочатку внутрішні війська,а потім бійці «беркуту». 5-7 здорових чоловіків били цю людину кийками. А той був повністю у цивільному одязі. Навіть не знаю, чи вижив він. Бо били страшно…» (від  Vika Yasyns'ka)

Поранені хлопці з сотні самооборони “Волинська Січ”

Степан Андрейків м. Калуш: "Я прийшов о 3 ночі з Грушевського, він співає гімн України, я питаю чи знає він гімн Вірменії, він дістав флаг Вірменії і почав співати. А ранком просинаюся – дивлюся хлопці мої сидять, голови нахилили, кажуть : “Серьогу вбили”. От і все."(с)

Василь Громовий, м. Київ: "Нас було семеро. Беркут кинув в нас кілька гранат. Три чи чотири, а, може, й більше. Вогнепальні гранати. Ми були семеро, в оточенні. П’ятеро одразу пали мертвими, ми – також, але були живі. Приїхала машина Беркута забирати тіла і тут жінка-медик кинулася до нас й не дала Беркуту грузити нас у машину: “Вони живі, я вам їх не віддам. Вам мертвих мало, ви і живих хочете? Ви не можете мене вбити, я – медик”.Я би хотів побачити ії, жінку-медику, що врятувала нас”.

18 лютого. Історія Дмитра Лінько "... Коли чергова "черепашка" беркуту підступала і зупинити її не вдавалось (хлопець який висунувся, щоб жбурнути каменюку впав на місці мертвий) з'явилось двоє хлопців і випустили чергу одиночними з "Сайги" під аплодисменти і радісні вигуки оточуючих. Беркут відступив. Так само ситуацію врятував інший хлопець з пістолетом, коли стіна зі щитів протестувальників просто сипалась від кількості поранених..." (с) 

Про сотню Ісуса Христа, яка тримала останню барикаду біля профспілок з 19 на 20 лютого…